Розділ «Том VIII. Роки 1626-1650»

         Що ти мимо корчми йдеш, та й корчму минаєш [1115].

Заарендували Жиди «всї козацькі торги» і брали «мито-промито» від пішого і конного переїзжого, від усякого товару; навіть від старечої милостинї, хто собі що вижебрав, забирали що краще, немов від товару, —

         І ще ж то Жиди-рандарі у тому не перестали —

         На славній Українї всї козацкі церкви заарендовали:

         Котрому б то козаку альбо мужику дав Бог дитину появити,

         То не йди до попа благословить ся,

         Да піди до Жида-рендаря та полож битий тарель,

         щоб позволив церкву одчинити,

         Тую дитину одружити.

Дума одначе не розвиває ширше сього вдячного мотиву, натомість з особливою любовю розробляє иньший — побори з промислів і доходів, що так сильно звучить також і в иньших відгомонах сучасних невдоволень. Жиди-рандарі «всї козацькі ріки заорандували: Самару, Саксань, Гнилу, Пробійну, Кудеску» (вар.: Каїрку і Гнилобережку). Назви здебільшого реальні: Самара, Саксань — доплив Інгула; Гнила Саксагань її допливець: Каїрка — малий доплив Днїпра низше порогів; єсть також Перебійна — «вітка» Днїпра [1116]. Їх треба розуміти, очевидно, загально — як оранду поборів з степової рибної і ловецької здобичи, бо нї на Самарі нї на Саксагани, тим меньше на Каїрцї або Перебійній жидівських комор нїколи не було.

         Которий би то козак альбо мужик ісхотїв риби ловити,

         Жінку свою з дїтьми накормити,

         То не йди до попа благословить ся,

         Да пійди до Жида-рандара, да поступи йому часть оддать,

         Щоб позволив на річцї риби вловити,

         Жінку свою з дїтьми покормити, —

инакше Жиди відберають здобич, а навіть і зброю (сюди очевидно належить подробиця з другого варіанта, де Жид «у українського козака всю зброю одбирає, а козак за Жидом походжає, ще його й вельможним паном називає»). І на ілюстрацію того образок:

         Тодї ж то один козак мимо кабака іде,

         За плечима мушкет несе,

         Хоче на річцї утя вбити,