Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

— Тоді в поруб... довіку!

— Добре, княже, — відповів воєвода, попрощався, пішов у сіни, надвір, щоб виконати княжий загад, одразу ж узяти дружину, мчати на захід, ловити князя Святополка.

Взявши з собою дружину, воєвода Вовчий Хвіст того ж дня виїхав на Білгород, там заночував, вранці ж наступного дня послав з дружиною сотенного свого Кручу, велів йому їхати до города Володимира, де воєвода мав свій двір, передати грамоту огнищанину Паську, повернутись у Білгород і тут ждати його слова.

Сотенний Круча, права рука воєводи, повів дружину на захід. На Червенському шляху довго було видно хмарку жовтої куряви, збитої копитами коней, минуло небагато часу, й хмарка зникла, розтанула в голубій імлі.

Тоді воєвода Вовчий Хвіст, що залишився далеко від стін Білгорода сам, завернув коня праворуч, помчав широкою долиною понад рікою Ірпенем, скоро пірнув у густий віковий ліс, що тягнувся звідси до Дніпра.

Надвечір він опинився у Вишгороді — древній фортеці, що колись приймала ворожі удари з півночі, а нині заростала лопухами й бур’янами, стояла як чорне пугало над Дніпром, не чула людського голосу.

Але що це? Тільки воєвода Вовчий Хвіст наблизився до Вишгорода, як на стінах його з’явилось кілька воїв, придивились , окликнули воєводу, одімкнули й знову замкнули ворота.

Вовчий Хвіст вечеряв удвох з Святополком у палаті, що виходила до Дніпра, — тут колись жив кілька днів з Рогнідою князь Володимир.

У палаті нікого не було — дворяни раніше, ніж туди зайшли Вовчий Хвіст і Святополк, приготували все на столі й зникли, вони, либонь, і не знали, для кого готують вечерю.

— Так кажеш, Володимир мене шукає? — запитав Святополк.

— Вельми шукає, послав у всі кінці, велів, якщо піймаємо, кинути в поруб, довіку.

— Що ж, — засміявся Святополк, — я у вашій, боярській, волі...

— Не жартуй, княже, — сказав Вовчий Хвіст. — Не за тим сюди їхав.

Сівши за стіл, вони випили.

— Колись ми не хотіли робочича приймати, — дуже тихо, але помітно стримуючи себе, говорив Вовчий Хвіст, — кров проливали під знаменом твого батька. Загинув Ярополк, служили Володимиру, думали, прийме християнство, буде повним володарем Русі, біля нього станемо ми...

— А хіба він цього не зробив? Випий, Вовчий Хвіст!

— Я випив і вип’ю, але не п’яний, говорю те, чого хоче Гора... Володимир робив усе як слід, сам хрестився й хрестив Русь, узяв у імператорів корону, василевсом був наш князь.

— Слухай, Вовчий Хвіст, він і нині василевс.

— Ні, — одразу ж заперечив воєвода. — Він був дужим, міцним, справжнім василевсом, але втратив силу, завагався, вже не той він нині, що раніше.

— Говори правду, воєводо!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 24. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи