два голубочки на два дубочки.
Почали собі раду радити,
раду радити і гулькотати,
як ми маємо світ основати... —
лунало й нині все ближче й ближче.
— Несіть меди, ол, горіхи! — велів князь Володимир.
Вже біля самого ґанку чулись пісні й голоси, смолоскипи освітлювали скурати й ларви. Збуджений князь Володимир стояв на ґанку, частував і дякував колядникам.
На Горі лунало, гриміло:
Добрий тобі вечір, наш славний княже,
щедрий вечір, добрий вечір,
добрим людям на здоров’я...
З далекого минулого виринали добрі, радісні згадки.
Після того князеві Володимиру довелось говорити з єпископом Анастасом. Той був обурений, сердитий.
— Я не знаю, де живу, — говорив він князеві Володимиру, снідаючи після ранньої служби разом з ним у теремі. — Ми, княже, багато зробили, аби руські люди стали християнами, аби вони виконували не язичеські, а православні закони...
— Та хіба ж нині Русь не стала християнською? — щиро здивувався князь Володимир.
— Де ж християнство, коли й у Києві, й скрізь багато людей молиться не в церкві, а біля ріки, в гаях, дібровах.
— Важить не те, — відповів Володимир, — де моляться, а кому. Людіє Русі моляться нині Христу.
— Але ж вони стрибають через вогні в ніч язичеського Купала?!
— Нині це ніч не Купала, а Іоанна Хрестителя, — посміхнувся князь Володимир.
— І в Сварога вони вірують...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 21. Приємного читання.
TextBook