Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

Але є гріхи, яких нічим не можна спокутувати, хто відмовився і зрадив отчину — вже ніколи не буде вірним її сином, хто прокляв свого отця — окаянним став довіку...

Святополк жив за ворітьми Гори у теремі, який колись побудувала княгиня Ольга, разом з ним була й жона Марина, численна двірня, що приїхала слідом за ними з Турова.

Не було з ними тільки єпископа Рейнберна — він, запеклий католик, найвірніший, здавалося б, слуга Римського Папи, першим схитнувся, коли воєводи Гори стали допитувати його з іспитом — водою й залізом, це він перший розповів правду про зраду Святополка, зрікся його, присягався, аще вирветься з Русі, ніколи сюди не потикатись.

Він не виїхав з Русі — надто похилі літа мав благовісник папи єпископ калобрезький Рейнберн, надто пізно, тримаючи в руці хрест, схопився за зброю, — так у київському порубі він і помер, вночі висхле тіло чужинця кияни поклали на сани й вивезли далеко за город, закопали в глухому байраці.

Князь Володимир часто запитував, що робить Святополк, але не міг допустити, щоб той жив поруч, на Горі, — важко було б сину Юлії, ще важче — йому; він не міг дозволити, щоб Святополк і виїхав з Києва, бо віднині йому не вірив; князь Володимир думав, що промине якийсь час і Святополк прийде до нього.

Цього не трапилось. Одного ранку, коли князь Володимир, рано вставши, спустився в сіни, рушив разом з кількома воєводами й боярами до стравниці, щоб там поснідати, воєвода Вовчий Хвіст, крокуючи з князем поряд, тихо промовив:

— Злу вість маю, княже!

— Говори!

— З терема Ольги за стіною зник князь Святополк.

— Може, поїхав на лови, в поле?

— За твоїм загадом я пильно дивився за князем, три дні шукав його на ловах і в полі, нарешті дізнався, що поїхав він з невеликою дружиною потай вночі до Білгорода, а там далі Червенським шляхом.

— Але ж це шлях у Польщу?!

— Так, княже!

— А жона його Марина?

— І її немає...

Воєводи й бояри вже дійшли до самого кінця переходів, ждали князя біля дверей стравниці.

Князь Володимир зрозумів, що сталось, — Святополк ще раз зрадив йому — тепер уже остаточно, до смерті.

— Велю, — зашепотів Володимир, — взяти велику дружину, гнатись за Святополком, шукати скрізь...

— А якщо піймаю? — Воєвода Вовчий Хвіст, стоячи перед князем, дивився йому просто в очі, ждучи суворого слова.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 23. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи