Розділ «Частина друга Античні держави Північного Причорномор’я»

Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Ольвія. Житлові будинки ІІІ-ІІ ст. до н. е. біля північних фортечних мурів.

Ольвія. Житлові квартали ІІІ-ІІ ст. до н. е. у терасній частині міста

Крім цього традиційного — середземноморського — напрямку, вже з V ст. до н. е. починають формуватися внутрішньопонтійські зв’язки. Освоюється, зокрема, прямий шлях через Чорне море, що дало змогу налагодити прямі зв'язки з південнопричорноморськими центрами — Синопою та Гераклеєю. Це знаходить відбиток, наприклад, у тому, що переважну більшість дарованих в Ольвії купцям проксеній одержували гераклеоти. Тобто ольвійський поліс був зацікавлений у торгівлі з понтійськими центрами, товари яких були дешевшими, ніж товари з більш віддалених міст. Основними статтями торгівлі тут були вино та олія. Імпорт кераміки, архітектурної теракоти та іншого з понтійських центрів був незрівнянно скромніший, ніж з середземноморських центрів, він представлений головним чином архітектурною теракотою Синопи, керамічною тарою і простим посудом Синопи та Гераклеї.

Цей імпорт мав забезпечуватися не менш істотним експортом. Вірогідно, це були товари, які не залишили матеріальних слідів — продукти скотарства (шкури), промислів — мед, риба. Можливо, певну роль відігравала й работоргівля. Торгівля хлібом могла мати місце лише в IV ст. до н. е., але теж не в широких масштабах[773].

Зовсім інший характер мала торгівля з негрецькими племенами Причорномор'я. Основним товаром, який одержували від них греки, була продукція скотарства, частково — землеробства, промислів, сировина для металургії. Торгівля ця була натуральна, в обмін пропонувалися грецькі товари — вино, посуд, прикраси, зброя, дзеркала.

Обмінні стосунки зі скіфським світом активізуються, починаючи з V ст. до н. е., коли при запустінні хори Ольвії їй була необхідна сільськогосподарська, зокрема землеробська, продукція. Проте така торгівля все ж таки була спорадичною[774]. У другій половині V ст. до н. е. торгівля з місцевими племенами переживає певний спад, але знову активізується в IV ст. до н. е., коли особливо зростає обмін із землеробськими племенами степової смуги. Очевидно, основними статтями обміну були худоба і продукція скотарства, а також, можливо, раби. В обмінні відносини залучалися племена, що жили в степовій і лісостеповій смугах України, але ольвійські товари проникали й далі, так званим Геродотовим шляхом, в землі іседонів та аримаспів, звідки можна було одержувати кольорові метали[775].

Рис. 62. Теменос та агора Ольвії за елліністичної доби. Реконструкція С. Д. Крижицького.

Мабуть, у цьому обміні важливу роль відігравали не тільки безпосередні подорожі ольвійських купців, а й посередницька діяльність племен, що жили на цьому шляху, з використанням спеціальних торговищ, зокрема Ексампею і Кам'янського городища[776]. Останнім часом висловлюється припущення про початок обмінних відносин Ольвії та Єлизаветівського городища, торговища у дельті Дону, ще у V ст. до н. е.[777]. Можливе і безпосереднє проникнення грецьких купців у місцеве середовище Лісостепу (Немирівське та Більське городища)[778].

V—IV ст. до н. е. загалом стали часом поступового інтегрування поліса в політико-економічні відносини як античного світу, так і навколишніх племен. Ольвія в усіх галузях свого життя набуває рис, характерних для античних держав цього часу. Протягом усього класичного етапу вона майже невпинно зміцнюється і розвивається економічно.

Проте приблизно з третьої чверті IV ст. до н. е. спостерігаються деякі кризові явища — нагромаджуються і загострюються соціально-економічні суперечності. Зокрема грошова реформа Каноба поряд з позитивними зрушеннями у грошовому обігу — введенням в обіг монет з двох нерівноцінних металів — срібла та міді — створила умови для руйнування основних закономірностей фінансового розвитку[779], що спричинилося до виникнення економічної кризи.

Водночас в ольвійському суспільстві загострилися соціальні протиріччя, основою яких були значна заборгованість середніх та бідних верств населення, великі розміри податків, активізація процесу розшарування в суспільстві, пов'язаного, зокрема, із концентрацією земель в руках заможних громадян.

Глава 6

Ольвія у 331 р. — середині І ст. до н. е.

Головними подіями, що визначили хронологічні межі цього етапу, стали згадана облога Зопіріона й навала на Ольвію близько 48 р. до н. е. полчищ гетських племен під проводом Буребісти. Після останньої події поліс на деякий час припинив своє існування, а територія міста та поселень практично повністю обезлюдніла.

Після облоги Зопіріона Ольвія переживала короткочасну кризу, а потім бурхливий розвиток економіки аж до середини III ст. до н. е. Приблизно від середини III ст. до н. е. спостерігається поступовий занепад. У середині II ст. до н. е. Ольвія тимчасово, можливо, залежала від скіфів. Нарешті у кінці II ст. до н. е. поліс опинився у залежності від царя Понтійського царства Мітридата VI Євпатора. У 60-ті роки І ст. до н. е. Ольвія, як і інші північнопричорноморські поліси звільнилася від його влади.

Місто Зопіріону взяти не вдалося. Сліди пожеж цього часу виявлено при розкопках Західної брами міста, а також північних фортечних мурів Нижнього міста. Більше того, на зворотному шляху загін Зопіріона знищили скіфи [Justin., XIII, 2, 16][780].

Щоб відстояти своє місто, ольвіополітам довелося вдатися до низки заходів, які уможливили наступний, найбільший за всю історію Ольвії, економічний розквіт. Для успішної боротьби із Зопіріоном необхідно було не тільки збільшити військо, а й ліквідувати найболючіші протиріччя: було звільнено рабів, надано права громадянства іноземцям, скасовано або зменшено борги [Macrob., Sat., І, 33; IOSPE, І2, 25—31]. Таким чином вдалося зняти соціальне напруження. В цьому процесі важливу роль відіграв ольвіополіт Каллінік, син Евксена, на честь якого одразу після облоги (330— 325 рр.) було видано почесний декрет. Є припущення, що під час облоги в Ольвії стався політичний переворот, унаслідок якого до влади прийшли демократи на чолі з Каллініком[781]. Це було перемогою демократичного ладу в суспільстві.

Новій владі довелося насамперед зайнятися розв’язанням економічних проблем, зокрема фінансовою реформою. Так, було внесено зміни в грошовий обіг для зміцнення полісної монетної системи — ольвіополіти почали карбувати «борисфени», мідні монети «згідно з розрахунком»[782]. Таким чином, кількість карбованої мідної монети мала співвідноситися з масою золота та срібла, що були на цей час в обігу на ринку Ольвії.

Заслугою Каллініка були й інші дії. Так, він упорядкував роздачу робіт підрядникам і, можливо, цим збільшив доходи поліса. Та чи не найважливішим його діянням було залагодження соціальних конфліктів за допомогою скасування боргів та відміни оподаткування громадян, яке існувало до цього часу.

За свої дії Каллінік здобув шану та був удостоєний значної нагороди — йому було поставлено статую, а грошова нагорода склала 1000 золотих (8,5 кг металу). Така велика нагорода свідчить не тільки про особливі заслуги цього громадського діяча, а й про достатні можливості поліса. Про це свідчить і той факт, що на початку останньої чверті IV ст. до н. е. на ознаменування перемоги над Зопіріоном ольвіополіти здійснили невелику емісію золотих статерів дуже високої якості[783].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба» автора Толочко П.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Античні держави Північного Причорномор’я“ на сторінці 23. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи