Розділ «Частина перша Кам'яний вік»

Таким чином, розвиток структури пізньопалеолітичного поселення має неоднолінійний напрям від нерозчленованого поселення (типу Радомишля) до відокремлення господарсько-побутового комплексу (типу Добранічівки). Він може йти також шляхом відмежування специфічних зон господарсько-побутового комплексу і концентрації їх на окремих ділянках поселення. Останнє в такому випадку залишається єдиним господарсько-побутовим комплексом, який сам набуває подальшого розвитку шляхом спеціалізації окремих ділянок поселення. Цей напрям розвитку можна визначити як самостійний, гмелінський шлях розвитку структури пізньопалеолітичного поселення.

Іншу, більш складну картину розвитку господарсько-побутового комплексу можна спостерігати в південній зоні по матеріалам поселень Амвросіївка, Кам’яні Балки та Анетівка II.

Поселення Анетівка II — це єдиний господарсько-побутовий комплекс, який поділяється на три спеціалізовані ділянки: а) по утилізації мисливської здобичі; б) по виготовленню мисливського спорядження та знарядь праці; в) культово-виробничий центр. Житловий комплекс поки що не виявлено. Ділянка по утилізації мисливської здобичі складається з дрібних скупчень кременя, уламків фауни та каменів. У центрі мікроскупчень знайдено великі камені-наковальні. Склад остеологічних решток (уламки черепів, щелепи, кістки кінцівок, лопаточні кістки та ін.) не залишає сумнівів у тому, що тут здійснювалося білування туш бізонів. На ділянці по виробництву мисливського озброєння і знарядь праці зібрано велику кількість мікролітів (до 10 тис.); кістяних наконечників і відходів їхнього виробництва; знайдено невеличкі камені-наковальні, навколо яких розчищено скупчення нуклеусів і продуктів розщепленого каменя. Культово-виробничий центр становить потужне скупчення каменя і фауни. В південній частині центру знайдено коло з щелеп бізонів, пофарбованих вохрою, і 9 пофарбованих черепів бізону. Скупчення утворилося, без сумніву, в процесі руйнування куп кісток, які колись існували навколо пофарбованих черепів. На відміну від північного регіону, на даному місцезнаходженні простежено принципово іншу організацію поселення, де виділяються спільні для всіх мешканців поселення зони: виробнича, культова і побутова. Вони, в свою чергу, поділяються на більш дрібні структурні елементи.

Своєрідне планування має також Амвросіївське поселення. Тут виробничо-побутова зона (поселення) територіально відокремлена від виробничо-культової (костище), які розташовані на відстані до 150 м одна від одної. Кожна із зон також має свою внутрішню структуру.

Водночас у південному регіоні зустрічаються поселення, структура яких нагадує структуру поселень півночі України. Це — Осокорівка, шар 3-В. Так само, як і в Добранічівці, чітко відокремлюються житла, розташовані в Осокорівці по колу. Щоправда, тут немає монументальних споруд і господарських ям з кістками. Житла тут легкої конструкції, культурний шар тонкий, що відбиває степовий, рухливий спосіб життя мисливців на зубра. Слід відзначити, що і крем’яні вироби Осокорівки перегукуються з крем’яними виробами півночі (Гінці).

Залишки жител і поселень, які збереглися у неперевідкладеному стані, є основним джерелом реконструкції способу життя (побуту) палеолітичної людини.

Вивчення побутових умов мешканців стародавніх поселень є традиційним у вітчизняній археології. Цей дослідницький напрям — “побутова археологія” — був започаткований фундаторами археологічної науки І. Є. Забєліним та О. С. Уваровим. На сучасному етапі вивчення пізнього палеоліту він реалізується як реконструкція “домашньо-господарської діяльності”. Тонко відчував побутові аспекти використання території палеолітичного поселення І. Г. Підоплічко.

На деяких поселеннях з добре збереженим культурним шаром у непорушеному інтер’єрі жител є можливість простежити виразні деталі повсякденного побуту первісної громади, як це зроблено в Середньому Подніпров’ї (Мізин, Добранічівка, Межиріч). Це, насамперед, чітка планова структура поселення, яке складається з господарсько-побутових комплексів. Ядро господарсько-побутового комплексу утворює довгочасове житло з навколишніми об’єктами: виробничими центрами по обробці кременя, кісток, білуванню здобичі; ямами різного призначення, в тому числі ямами-сховищами; запасами кісток, укладеними в окремі купи; зовнішніми вогнищами. Ретельна розчистка культурного шару виявляє чітке емпірично вироблене раціональне планування поселення. На його території всі вище названі об’єкти мають визначені місця. Проходи між об’єктами сплановані оптимально. Невеличкі ділянки вільної території не захаращені побутовими покидьками. Справляється загальне враження порядку та чіткого функціонування поселення (рис. 15).

Під час реконструкції побуту палеолітичної громади звертає на себе увагу те, що він не відокремився в самостійне явище, не відмежувався від виробничої діяльності, злитий з навколишнім середовищем. Тому реконструкція побуту первісної громади охоплює дуже широке коло явищ, зачіпає усі сторони її життя.

Рис. 15. Реконструкція загального вигляду поселення Межиріч.

Життя первісної громади можна розглядати в трьох просторових площинах: всередині житла, господарсько-побутового комплексу; за його межами на території поселення; і нарешті, поза поселенням, серед мисливських угідь. Найдоступніші для вивчення перші два рівні — у межах господарсько-побутового комплексу та поселення. На території поселення життя проходить в господарсько-побутових комплексах. Тут у виробничих центрах відокремлені ділянки виготовлення кам’яних знарядь, де можна простежити послідовні етапи розщеплення кам’яної сировини і обробки заготовок аж до завершення виготовлення кам’яних знарядь: скребачок, різців, вкладенів для складених знарядь, вістрів, ножеподібних пластин, які використовувалися без допоміжної обробки та ін.

Біля жител інколи фіксуються ділянки, які визначаються як місця білування здобичі. Безумовно, можна говорити про це стосовно хутряного промислу. Лапки зайців в анатомічному порядку, кістяки песців свідчать про білування і часткове використання туш хутряних звірів.

Однак більшість кісток, особливо великих тварин, міститься в ямах, які широко використовувалися в господарстві палеолітичної людини. Вони мали різне призначення і тому розрізняються місцеположенням, розмірами, формою, конструктивними елементами.

В підлозі жител викопувалися невеличкі ями-сховища побутових і культових предметів, а також кухонні ями, де запікалась їжа.

Ями за межами жител на території господарсько-побутових комплексів можна розділити на три основні групи: ями-сховища, ями виробничого призначення, ями для покидьків.

Ями-сховища звичайно мали казаноподібну форму, розмірами до 2 м у поперечнику і 1 м в глибину. Вони були призначені для зберігання м’яса і кісток. Привертають увагу ями, дуже щільно забиті кістками, що свідчить про те, що в них зберігалися саме кістки без м’яса.

У верхній частині ям-сховищ іноді простежується горизонт відсортованих кісток, які можна інтерпретувати як залишки перекриття. Можливо, саме залишками перекриття є великі бивні, що розміщувалися по краях деяких ям. Якщо підняти середню частину такого бивня, то своїми кінцями він буде опиратися на краї ями, створюючи опорну арку над її центральною частиною.

Ями іншого типу межують з виробничими центрами. Вони більші за площею (до 2,5—3 м у поперечнику), але неглибокі (до 0,5 м). Форма перетину лінзоподібна. Культурний шар виробничого центру поступово переходить у культурний шар ями. За складом знахідок ці ями також подібні до виробничих центрів: попіл, відходи виробництва кістяних та кам’яних знарядь, кухонні рештки, інколи камені, які використовувалися в виробничих цілях як наковальні, відбійники, розтирачі. Найімовірніше, що ці заглиблення були основою жител легкої конструкції, які використовувалися влітку.

Ями для покидьків мають несталі форми. Інколи для цієї мети слугували заглиблини на рівні давньої поверхні природного походження. Вони заповнені прошарками побутових покидьків, попелу і кісток. Між цими прошарками трапляються шари стерильного ґрунту (супіщаного), принесеного водотоками.

Частина запасу кісток збереглася у вигляді округлих куп на території поселення. Серед них трапляються групи відсортованих кісток, наприклад, епіфізів трубчастих кісток кінцівок мамонтів як заготовки для світильників.