Розділ «Сан-Франциско. Бунтарі, коди і пристрасть до експериментаторства»

Крім того, компанія Xerox мала жорстку організаційну культуру. Моделі Alto треба було виготовляти в Далласі, де спеціалізувалися на друкарських машинках. Проте даллаські керівники чинили опір виробництву комп’ютерів, адже друкарські машинки продавалися добре і менеджери отримували пристойні бонуси від продажів.

Лише лазерний принтер потрапив у виробництво. Співробітники PARC запропонували головному офісу Xerox в 1979 р. створити свою власну венчурну інвестиційну компанію, яка б почала фінансувати діяльність PARC. У Xerox відмовилися, що стало найбільшою в історії компанії помилкою. Технологію вкрали Білл Гейтс з Microsoft і Стів Джобс з Apple. У 1979 р. Джобс відвідав дослідницький центр PARC. Завдяки акціям Apple він дістав дозвіл зазирнути у святая святих. Джобс робив багато нотаток...

Джобс надихнувся побаченими у PARC графічним інтерфейсом користувача і бітовими картами, які дозволили додати на екран вікна, по яких можна клікати комп’ютерною мишею. Бітові карти, що складалися з пікселів, уможливили шрифти, форматування та графіку. На дисплеї були кумедні іконки для документів і папок. Особливо Джобсу сподобався кошик, але він одразу помітив, як можна зробити його простішим. Кошик з’явився в комп’ютерах Apple моделі Lisa в 1983 р. Microsoft ввів його у користування лише в 1995 р.

Компанія Apple розробила у 1983 р. власний графічний інтерфейс користувача для моделі Lisa, сконструйованої на основі винаходів PARC. Наступного року з’явився перший Macintosh. Apple спростила роботу миші та залишила на ній тільки одну кнопку. Вона також революціонізувала обробку документів на екрані комп’ютера. Користувач зміг переміщати документи у вигляді значків з однієї папки до іншої. Папки своєю чергою нагадували складені один поверх одного документи.

Джобс довів співробітникам Xerox, що вони натрапили на золоту жилу. Він дивувався, чому керівництво Xerox не зацікавилося цими розробками. Колектив PARC розчарувало те, що Xerox не став продавати їхні винаходи. Чарльз Гешке залишив PARC у 1981 р. і створив фірму під назвою Adobe. У ній користувалися винайденою у PARC мовою програмування, що дозволяла створювати документи з текстом і зображеннями, які можна друкувати. Файли можна робити шляхом друку документа у вигляді PostScript-файлу (PS), після чого PS-файл перетворюють на PDF-файл (Portable Document Format). PDF-документи стали в 2001 р. стандартом передачі цифрової інформації в поліграфії.

Таланти перетікали до Apple і Microsoft. Чарльз Симоні прийшов на службу в Microsoft за запрошенням Білла Гейтса. У PARC він працював над розробкою першого текстового редактора Bravo, що працював за принципом WYSIWYG, де букви і розташування тексту повторюється в терміналі в тому ж порядку, як і в фінальній версії надрукованого документа. У Microsoft він був залучений до розробки Word та Windows.

Світ, охоплений мережею

Персональні комп’ютери спричинили революцію у сфері трудової діяльності людей наприкінці 1980-х років. Усе відбувалося на тлі винаходів PARC, а також операційної системи Unix.

Випускник університету Берклі 1966 р Кеннет Томпсон того ж року пішов працювати в лабораторію Bell Labs компанії AT&T для розробки використовуваної в лабораторії операційної системи Multics. Томпсон почав створювати власну операційну систему, що врешті-решт стала першою операційною системою Unix. У 1972 р. Томпсон разом зі своїм колегою Деннісом Рітчі написали Unix розробленою Рітчі мовою програмування C. Завдяки мові програмування C система Unix може використовуватися у багатьох різних комп’ютерних системах.

Мова програмування C поширювалася одночасно з поширенням Unix. Багато інших мов програмування нагадують мову C ключовими словами та синтаксисом, хоча їхній принцип дії та використання відрізняються. Мови програмування C++, C# і Java засновані на мові C.

У 1976 р. Кеннет Томпсон став викладати в університеті Берклі. Там він розробив наступну версію Unix. Коли Томпсон повернувся до Bell Labs, дослідники і студенти Берклі продовжили його роботу. В кінцевому підсумку це сприяло утворенню Berkeley Software Distribution (BSD), введеної у використання в багатьох університетах. Свій початок вона бере у 1977 р., коли студент Білл Джой в кампусі Берклі зібрав програмне забезпечення Unix на стрічку, що вільно поширювалася в університетських колах. Пізніше Джой, засновник SUN Microsystems, розробив перший комерційний додаток BSD-Unix, який було названо Solaris.

BSD-Unix продавали у вигляді дешевих академічних версій нау­ково-дослідним інститутам. До 1978 р. операційна система BSD-Unix використовувалась у понад 600 комп’ютерах.

Проекти BSD із відкритим вихідним кодом заклали основу для сучасних операційних систем. Microsoft запозичили ідеї BSD-Unix для своєї операційної системи DOS. Ядро BSD-Unix становило також основу таких операційних систем Apple, як OS X та iOS. Одна з гілок розвитку привела до створення загальнодоступної Gnu/Linux, ядро якої написав на початку 1990-х років Лінус Торвальдс. У результаті операційні системи на кшталт Unix могли вільно використовуватися також у персональних комп’ютерах.

Персональний комп’ютер IBM став наприкінці 1980-х найпопулярнішим персональним комп’ютером у світі. Перша версія, випущена у 1981 р., була оснащена процесором Intel 8088 і операційною системою Microsoft MS-DOS. Інші виробники комп’ютерів, які використовували ту саму операційну систему і мікропроцесор, дістали назву «IBM-клони». Модель Lisa комп’ютерів Apple перетворилася на модель Macintosh, найбільш привабливою особливістю якої був графічний інтерфейс користувача. У 1985 р. у Microsoft презентували власний продукт, що отримав назву Windows.

Коли Стів Джобс і Білл Гейтс сперечалися про те, хто має право на графічний інтерфейс користувача, Гейтс відповів своєю знаменитою фразою: «Ми обидва знали, що поруч був будинок багатого сусіда Xerox. Коли я увірвався туди, аби вкрасти телевізор, виявилося, що його вже вкрав ти».

У PARC, крім локальної мережі Ethernet, розробили також інтернет-протокол, який пізніше став TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol), стандартом передачі даних ARPANET. Пристрої у мережі використовували протокол для комунікації між собою. Протокол TCP/IP використовується для маршрутизації трафіку інтернету на основі IP-адреси.

У 1994 р. два студенти Стенфордського університету Джеррі Янг і Девід Файло почали ставити теги у новинах бейсболу в інтернеті, використовуючи протоколи FTP і Gopher. FTP (File Transfer Protocol) — це система передачі файлів між двома комп’ютерами. Gopher-сервери пропонують набір ієрархічно організованих текс­тових файлів, але не зображень. Пізніше Gopher-послуги витіснив Mosaic, перший графічний веб-браузер. Янг і Файло почали робити додаткові списки згідно з різними категоріями, використовуючи Mosaic. У 1995 р. вони назвали свій путівник по інтернету іменем Yahoo!

Однак, звичайно, далеко не все було придумано в районі затоки Сан-Франциско. Електронну пошту винайшов у 1979 р. В.А. Шива Айядураї зі Східного узбережжя Нью-Джерсі. World Wide Web була розроблена в 1990 р. Тімом Бернерсом-Лі в Європейському центрі ядерних досліджень CERN у Швейцарії. Mosaic придумали в Національному центрі суперкомп’ютерних додатків NCSA в Іллінойсі. Проте саме район Сан-Франциско приваблював розробників розширень до цих програм, адже там розташувалося багато визначних IT-компаній, що діяли, наче магніти. Але не менш важливим було значення університетів і їхнє ставлення до підприємництва.

Всесвітньо відомий Массачусетський технологічний інститут MIT у Сполучених Штатах не прийняв на навчання Ларрі Пейджа і Сергія Бріна. Але ці двоє вступили до Стенфордського університету. Там вони заснували компанію, яка згодом стала називатися Google. Ще в 1998 р. на сторінках Google були посилання на «Stanford Search Linux Search» та «Copyright Stanford University».

Ларрі Пейдж закінчив курси управління в інституті в Мічигані, де студентів закликали відмовлятися від неможливих ідей. Це викликало у нього реакцію протесту — він хотів робити саме такі проекти, які були б зухвалими і оригінальними. Його погляди були сміливими, а не бажаними.