Орієнталізм

канони смаку та цінностей; воно фактично невіддільне від певних ідей, які воно

врочисто проголошує істинними, та від традицій, сприйняттів і суджень, які воно

формує, передає, відтворює. Це відчуття переваги можна, а фактично треба, проаналізувати передусім. Усі ці ознаки відчуття інтелектуальної переваги

застосовані до орієнталізму, й у цьому дослідженні я значною мірою намагаюся

описати як загальне історичне відчуття переваги, притаманне орієнталізмові в

цілому, так і подібні відчуття окремих персональних авторитетів орієнталізму.

Принциповий методологічний прийом, яким я тут

користуюся для дослідження відчуття переваги, можна назвати методом стратегічного

розташування, що являє собою спосіб опису авторської позиції в тексті, де

викладено орієнтальний матеріал, про який він пише, і стратегічного

впорядкування — такого собі аналізу відношень між текстами, тобто вивчення

способу, в який групи текстів, види текстів, навіть текстуальні жанри набирають

маси, щільності та референційної сили, спочатку у відношеннях між собою, а

потім і в масштабах усієї культури. Я застосовую поняття стратегії просто щоб

ідентифікувати проблему, на яку наштовхувався кожен автор із тих, які писали

про Схід: як за неї вхопитися, як {35} до неї наблизитися, як не розгубитися

й не відступити перед її величчю, її масштабами, її страхітливим обсягом.

Кожен, хто пише про Схід, повинен помістити себе віч-на-віч зі Сходом; у

перекладі на мову тексту таке розташування включає в себе вид наративного

голосу, який він обирає, тип структури, яку він будує, види образів, тем, мотивів, які повторюються в його тексті, — і все це додається до обміркованих