Орієнталізм

матеріал — бо й справді, економіка, політологія та соціологія в сучасній

академічній науці є дисциплінами ідеологічними, а отже, й сприймаються як

«політичні».

І все ж таки більшість знання, продукованого на

сучасному Заході (а тут я говорю насамперед про Сполучені Штати), претендує

бути неполітичним, тобто суто науковим, академічним, неупередженим, воно прагне

виходити за рамки заанґажованих чи вузьколобих доктринальних вірувань. Важко висунути

якесь заперечення проти подібних прагнень у теорії, але реальне становище

уявляється набагато проблематичнішим. Нікому досі не вдалося винайти спосіб, який би уможливив відмежування {22} вченого від обставин життя, від його

зв’язків (усвідомлюваних чи неусвідомлюваних) із певним класом, системою

вірувань, суспільним становищем або від його звичайної активності як члена

суспільства. Все це не може не впливати і на його професійну діяльність, хоча

цілком природно, що його наукові дослідження та їхні результати прагнуть сягти

рівня відносної свободи від заборон та обмежень, які накладає груба повсякденна

реальність. Бо ж існує така річ, як знання, яке більш (а не менш) незалежне, аніж індивід (з його суперечливими та плутаними життєвими обставинами), котрий

його виробив. І все ж таки, з огляду на сказане вище, це знання не є

автоматично індиферентним до політики.

Чи насичені політичною значущістю дискусії в царині

літератури або класичної філології, чи політика не має на них ніякого впливу —це питання дуже розлоге, і я приділив йому значно більше уваги в одній зі своїх

інших праць 5. Сьогодні ж мій головний інтерес полягає в тому, щоб