Розділ без назви (4)

18. Висновок

Знову підійшовши до кінця цієї книжки, я усвідомлюю, як ніколи, всі її недоліки. Почасти вони є наслідком широти рамок цієї книжки, які перевищують те, що я міг би вважати моїми суто професійними інтересами. Почасти вони є просто наслідком моєї особистої погрішності: адже недаремно я є прихильником фоллібілізму.

Одначе, хоч я й цілковито усвідомлюю свою особисту погрішність і її вплив на те, що я збираюся зараз сказати, я насправді вірю, що фоллібілістський підхід може багато дати соціальному філософу. Шляхом визнання по суті критичного, а отже, революційного характеру людського мислення — того факту, що ми радше вчимося на помилках, а не за допомогою накопичення даних — і визнання, з іншого боку, що майже всі проблеми і всі (неавторитарні) джерела нашого мислення закорінені в традиціях і що майже завжди ми критикуємо саме традиції, критичний (і прогресивний) фоллібілізм може забезпечити нас якнайнеобхіднішою перспективою для оцінки як традиції, так і революційної думки. Навіть ще важливіше, він може показати нам, що роль мислення полягає в тому, щоб проводити революції шляхом критичних суперечок, а не за допомогою насильства і воєн, що велика традиція західного раціоналізму — це битва словами, а не мечами. Саме тому наша західна цивілізація є, по суті, плюралістичною і саме тому монолітне соціальне становище означає смерть свободи — свободи думки, свободи пошуку істини, а разом із цим раціональності й гідності людини.

II. Зауваження щодо книги Шварцшільда про Маркса

Додано в 1965 р.

Через кілька років після того, як я написав цю книжку, мені стала відома книжка Леопольда Шварцшільда про Маркса «Червоні пруссаки» (The Red Prussian. Transl. by Margaret Wing. London, 1948). Я не маю жодного сумніву, що Шварцшільд дивиться на Маркса без симпатії, навіть ворожо і що він часто малює його найпохмурішими фарбами. Та хоч ця книжка не завжди справедлива, вона містить у собі документальні свідчення, зокрема з листування Маркса і Енгельса, які показують, що Маркс був меншим гуманістом і меншим прихильником свободи, ніж він представлений у моїй книжці. Шварцшільд змальовує його як людину, яка бачила у «пролетаріаті» головним чином знаряддя для вдоволення особистих амбіцій. Хоча, можливо, що справа представлена жорсткіше, ніж того вимагають свідоцтва, слід визнати, що ті свідоцтва самі по собі нищівні.

Остаточний рукопис тому 1 першого видання цієї книжки було завершено в жовтні 1942 року, а рукопис тому 2 — в лютому 1943 року.

Карл Поппер

====================================================

Переклали Олександр Коваленко (т.1) і Олександр Буценко (т.2) в 1994 р.

Перекладено за виданням: THE OPEN SOCIETY AND ITS ENEMIES

by KARL R. POPPER

Princeton University Press Princeton, New Jersey. 1966.

Copyright © 1962, 1966 by Karl Raimund Popper Fifth edition (revised), 1966

==================================================

Оцифровано 13 квітня 2012 р. для Чтива (www.chtyvo.org.ua). При вичитці літературне редагування не виконувалось, виправлено тільки друкарські помилки, внесені зчитувачем OCR. Паперове джерело:

Карл Поппер

Відкрите суспільство та його вороги

Редактор Олександр Коваленко

Відповідальна за випуск Валентина Кирилова