Kультурно-просвітницька діяльність УСС у роки Першої світової війни

За Вкраїну бiй ведеться... [104]

В іншій пiснi, що мала назву «Боєвий гiмн Українського Сiчового Вiйська», пiдкреслено, що стрiлецтво не боїться боротьби, бо йому:

Страшнiший... московський кнут,

Клеймо рабiв i ганьба пут [105] .

Не обiйдена увагою i соборницька iдея, яка поряд iз визвольною була для стрiльцiв провiдною. Зокрема, в пiснi «Лунає клич» вiдзначено:

Пройшли Днiстер, Днiпро пройдем,

Не станем, поки не зайдем

На Дон i Дiнця береги

Й Кавказу гордiї верхи [106] .

Коли ж у Надднiпрянщинi постала Українська держава, то стрiльцi в пiснi «За Збруч, за Збруч» спiвали про неї, як про «наш власний дiм». Подiбний соборницький, патрiотичний та героїчний змiст добре проглядається i в багатьох iнших пiснях УСС, незалежно вiд їх жанру.

Загалом же, стрiлецька пiсня стала немовби символом вiдродження традицiй збройної боротьби народу за свою незалежнiсть, свiдченням розкрiпачення українського духу, початком нової героїчної сторiнки в українськiй iсторiї. Після втрати нашої державності на початку 1920-х років вона була важливим чинником у національному вихованні молодого покоління, підтримувала моральну силу народу та вогонь надії в його душі. Бо, як співалося в одній зі стрілецьких пісень:

Ой не тішся, враже:

— Що весь край, то наше!

Ще живе стрілецька слава.