Kультурно-просвітницька діяльність УСС у роки Першої світової війни

Тi тисяч-тисячi могил,

Тi тисяч-тисячi калiк

Все виплатиться згодом!

Iз них народ вогонь до жил

Зачерпуватиме повiк,

Бо став вiд них народом [80] .

Особливе мiсце в середовищi УСС займала стрiлецька пiсня, в якiй чи не найбiльше вiдтворенi всi тi прагнення й iдеї, що ними жило стрiлецтво. Вважаючи себе духовними спадкоємцями кращих традицій українського війська, зокрема запорізького козацтва, Українські Січові Стрільці перейняли від нього і українську пісню, яка стала невід’ємною частиною їхнього життя. Юнацький максималізм та щирі патріотичні почуття новітнього українського вояка, його радість і горе дуже часто знаходили свій вияв у пісні. Спочатку це була народна пісня зі всіх куточків української землі, а згодом і власна, створена в стрілецькому середовищі. «Стрілець і пісня, — зауважував підхорунжий Юрко Шкрумеляк, — то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття» [81] . «Якби не пісня, були би ми подуріли, а так зійшлися на хвильку, заспівали і лекше стало...» [82] — продовжував попередню думку підхорунжий Михайло Гайворонський.

Творення стрілецьких пісень нерідко зумовлювали реальні події, факти, імена, випадки з життя. Схвилювавши кого-небудь зі стрілецьких піснярів, вони ставали темами поетичного оспівування, водночас передаючи майбутнім поколінням «живі спогади про славне минуле стрілецтва, про бої, смерть та любов, про геройство й жертви, про веселі й сумні переживання товаришів зброї» [83] . Пісня завжди означала для українців щось більше ніж тільки пісня. Вона була водночас історією й ідеологією, невиплаканою тугою й вірою в краще майбутнє. Недаремно ж підхорунжий Роман Купчинський у своїй «Оді до пісні» писав:

Пісне! Велична, рідна пісне!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист, і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне,

І Богдана розвага,

І Богуна відвага,

І Дорошенка ум, і хитрощі Мазепи,

І гомін гір,

І блиски зір,

І шум лісів, і розговори степу... [84]