Розділ «Тюркська тематика в українській поезії другої половини XVII – початку XVIII ст»

Їх зв’яжіть одне з одним при гарбах, заслонимось ними,

І хай б’ють, із-за них будем стрілами гримать своїми».

Загалом у творі про Івана Сірка козацтво представляється як мужнє рицарство, що бореться проти бусурман. І в цій боротьбі всі методи допустимі. Адже бусурмани – вороги, яким не варто йти на поступки.

1678 р. у Новгороді-Сіверському вийшла поетична книжка Олександра Бучинського-Яскольда «Чигирин, прикордонне місто, у тяжкій турецькій облозі року 1677»631. Назва твору говорить сама за себе. Щодо автора, то він належав до освічених людей. Війна з турками й татарами біля Чигирина подається в широкому контексті. Бачинський-Яскольд звертається не лише до античної символіки, а й до символів княжої Русі, згадує деяких відомих українських інтелектуалів того часу (Гізеля, Галятовського, Лежайського). Прославляючи козаків, які обороняли Чигирин, намагається представити їх нащадками Київської Русі й захисниками православної віри:

«На собі козак славу, мій Боже, віншує,

Хай скарби із звитязтва належно шанує,

Першу міту для слави Твоєї, о Боже, —

Силу взявши, наш рицар злу силу знеможе.

Турські топче загони і пріч проганяє,

І щоб віра тривала, свій край захищає.

Бо відколи ще княжив у нас Володимир,

Ми із турками бились, змагалися з ними.

Князь той, Руську державу грудьми захищавши,

Наче скло, пиху гордих крушив, потоптавши.

Тим козак і у наш час не дружить зі страхом,

Сибаритським не ходить ніколи він шляхом,

А бере він собі за взірець Геркулеса,

Не зійде він зі шляху ані на півкреса.

Зараз Русь по дорозі своїх предків гордих

Гонить скоком лісами татарськії орди