Розділ «Тюркська тематика в українській поезії другої половини XVII – початку XVIII ст»

«Миліш вам жиди-збойці,

Ніж запорожці-молойці».

Через цю «милість» з євреями поляки якраз і отримали наїзд татар і Хмельницького:

«Хоть же маєте кримчухи,

Дайте їм тепер кожухи.

Отже, Хмельницький може —

Поможи йому, Боже,

Тих куроїдів бити,

Як жидів не живити».

І завершується пісня кпинами над боягузтвом ляхів та прославлянням молодецтва козаків і татар:

«Юж утікають з валів,

Бояться самопалів,

Волять татарської юки,

Ніж козацької руки».

Мається на увазі, що поляки радше підуть до татарського полону, оскільки більше бояться козаків.

Як бачимо, союзниками козаків є татари. І хоча щодо татар простежується певна дистанція, ставлення до них позитивне. Тим самим пісня про битву під Жовтими Водами перекреслювала поширені раніше уявлення, що козаки є ворогами татар.

Ще один вірш про битву під Жовтими Водами дійшов до нас із «Літопису, або Хронічки різних справ і подій» Йоахима Єрлича. Автор цього твору, який належав до представників української шляхти, був свідком Хмельниччини. «Хронічка…» побачила світ у Варшаві в 1673 р. Хоча твір писався польською мовою, у ньому зустрічаються україномовні фрагменти. Серед них – «Пісня про пана Миколая Потоцького, коронного гетьмана, і про Хмельницького, року Божого 1648»625.

Чи справді твір з’явився 1648 р. – можемо дискутувати. Але те, що він був написаний незадовго після поразки під Жовтими Водами, сумнівів немає. Вірш адекватно відображує реалії, пов’язані з цією битвою. Щоправда, в ньому зустрічаються виражені ідеологічні аспекти.

«Пісня…» побудована як малий драматичний твір. Перша частина – звернення жовнірів до коронного гетьмана Миколи Потоцького. У ньому є заклик до цього полководця вміло керувати ввіреним йому військом, враховувати різні обставини. Звучить симпатія до запорожців як до звитяжних воїнів, що можуть розгромити жовнірів:

«Жони і діти гди ся мають подіти наші напотом,