TextBook У віршах немає ідеалізації Хмельницького. Судячи з контексту твору, в автора радше негативне ставлення до цього діяча. Він навіть описує один епізод, який аж ніяк не прикрашає козацького гетьмана:
«Зла на нас пішла: турського посла до Хмеля піймано,
Шкатула Хмеля, а там до Хмеля пісм много в ній достано».
Із цих слів можна зрозуміти, що Хмельницький підтримував тісні зв’язки з турецьким султаном, навіть координував з ним свої дії.
Цікавим є завершення вірша. Там ідеться про вбивство під час битви корінфського митрополита Йоасафа, який був на боці козацькому. Автор з болем говорить про смерть цього пастиря:
«Все світ спужає, коли пізнає: МИТРОПОЛИТ забитий.
В той же порі ту а був з КОРІНФУ ой старець знаменитий».
Та все ж автор осуджує діяння цієї людини:
«О дідчії коси, сто дідьків в носі: твоя то справа била
З твоїми чернцями, монастирцями, богдай се і не снила.
Ви підбивали, ви розгрішали, хоругви нам святили.
Свинець давали і примішали, щоб єсмо ляхів били».
Отже, корінфський митрополит разом з іншим православним духовенством провокував козаків на війну з поляками.
Це автор не сприймає і осуджує:
«Кров наша била, нас боронила у Жовтих Вод. Бог з нами
Ви запалили і світ згубили вашими пихотами».
Більше того, автор пісні вважає, що «боронити віру» козакам не було сенсу, адже Річ Посполита в релігійному плані була державою толерантною. Зрештою, конфесійні противники православних не чинили їм якоїсь великої кривди:
«Мовите ВІРА: дадь в Польщі міра вся ЄРЕСЬ заживає:
Жид, і поганин, і аріанин покой о віру має.
Ми дурні були: о віру били, бо ви нас так учили.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів» автора Петро Кралюк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тюркська тематика в українській поезії другої половини XVII – початку XVIII ст“ на сторінці 6. Приємного читання.