Розділ «Примітки»

1 Пригадую незначний виняток — коротенький період між перемогою більшовиків та початком антитроцкістських кампаній.

2 Улюблений політичний термін епохи сталінізму, коли таємні директиви наказували чинити брутальне насильство (наприклад, заради колективізації), а газетні публікації водночас картали це насильство як перегини на місцях.

3 У розпалі антисемітських кампаній брежнєвської доби, коли євреєві було надзвичайно важко посісти посаду науковця, інженера, надто клерка урядової установи, мого знайомого єврея було прийнято на роботу до Міністерства культури УРСР. Я спитав його, що він там робить. Той відповів, що виконує важливу функцію. Коли Міністерство приймає закордонну делеґацію, його висувають перед очі гостей і кажуть: «У нас работают и евреи». Звісно, «і євреїв» у Москві було значно більше, ніж у Києві.

4 Колись у моїй установі працював єврей-радіоінженер. Після середньої школи він мріяв про відновлення єврейського театру. Подав документи до Театрального інституту в Києві. Це відбувалось у 60-і роки. На вступному іспиті прочитав мовою ідиш монолог Тев’є-молочаря. Приймальна комісія вислухала його мовчки. Жодного зауваження. Двійка. Хлопець вирішив набути дефіцитного фаху — стати радіоінженером. До Політехнічного інституту єврея не приймуть. Він їде до Рівного, де, через хронічний недобір студентів, його приймають до гідромеліоративного інституту. Вчиться, щоб тільки отримати інженерний диплом. Самостійно вивчає радіотехніку. Купуючи на базарі радіодеталі, практикується в створенні і налагодженні радіосхем. Отримує диплом. Підписує кудись призначення. Купує квиток на літак до Барнаула. Виходить з літака й питає в аеропорту, чи не потрібен їм радіоінженер. Виявилось, потрібен. Прийняли на роботу. Не тому, що в Барнаулі начальником аеропорту був не антисеміт, а тому, що за умов кадрового голоду місцевий обком не мав директиви згори не приймати на роботу інженерів-євреїв. Хоча й такі директиви існували в масштабі СРСР, місцевий начальник завжди міг послатися на відсутність інших кандидатур. Цей інженер давно еміґрував до Ізраїлю.

5 Щоб уникнути непорозумінь, варто дати визначення, в якому вживається в тексті слово «імперія». Імперія — створена шляхом насильства багатонаціональна держава, де одна нація, панівна, гнобить, визискує та асимілює підкорені нації, винищуючи їхні мови, звичаї та культури, а подекуди й релігії. Зазвичай імперії намагаються зобразити себе як добровільне об’єднання націй. Наприклад, Римська імперія поглинула кілька сусідніх держав шляхом «добровільного» (під загрозою збройного вторгнення) приєднання.

6 Литовці складали меншість у своєму князівстві. Більшість населення і більшість війська — білоруси. Державна мова — білоруська. Державна релігія — православ’я.

7 Факт існування королівства Руського на теренах України старанно замовчується майже всіма російськими істориками. Вони подають факт звільнення України від татарського іга братнім білоруським народом як загарбання її литовцями. Розводяться теревені, нібито Україна від цього дуже потерпала й весь час мріяла про возз’єднання з Московією. Насправді литовці не колонізували Русь, натомість вона отримала правовий базис свого існування, так званий Литовський статут, писаний руською (так тоді звалася українська) мовою. В цьому статуті руську мову було визначено як державну.

8 Факт існування Золотої грамоти заперечується офіційною російською історією. Так само, як заперечувалося існування таємних протоколів до Пактів Молотова-Ріббентроппа, тексту березневих Московських статей XVII століття про військовий союз України з Росією. Останні були приховані тому, що їх зміст суперечив офіційній російській версії про «добровільне возз’єднання України з Росією». Й ті, й ті в наш час «випадково» знайшлися в московських архівах. Офіційна Москва заперечувала автентичність Заповіту Петра І, катинський розстріл полонених поляків, голодомор 1932-33 рр., а також багато чого іншого. Тому російські історичні джерела не варті анінайменшої довіри.

9 Пішли, але не всі. Бідне населення єврейських ґетто підпанками назвати не можна. Не дивно, що український Робін Ґуд, ватажок партизанської війни проти Росії Устим Кармелюк, користувався пошаною та підтримкою серед єврейства. Він не кривдив євреїв. Володіючи мовою ідиш, він навіть переховувався від царських жандармів у єврейських ґетто. Євреї, що працювали в адміністративних органах, постачали Кармелюка інформацією, тобто були його розвідниками. Деяких з них російська поліція викрила. Збереглися документи судових справ проти євреїв, що підтримали Кармелюка.

10 У зв’язку з цим варто нагадати історію американського антисемітизму. Більшість янкі — анґлосакси. Вони ненавиділи євреїв за те, що останні брутально порушували правила анґлійської торговельної етики. За цими правилами, людина мала право заснувати крамницю тільки за вказівкою купецької спільноти і там, де буде вказано. Крамар мусив торгувати тільки одним товаром. Якщо, наприклад, чаєм, то вже не цукром і не кавою. Будь-яка реклама вважалася за непристойність. Навіть вітрин у крамниці не мало бути. Євреї торгували там, де вважали за доцільне, в єврейській крамниці продавалося все, на що є попит. Євреї започаткували скляні вітрини, барвисте оформлення крамниць, рекламу. Американський антисемітизм проіснував до 40-х років. Поступово американці засвоїли єврейський стиль поведінки — активно, відверто і наполегливо пропонувати себе суспільству. Коли різниця у поведінці зникла, практично зник і антисемітизм.

11 Цим забутим словом називали візників-дальнобійників, тобто тих, хто заробляв на життя, перевозячи кіньми вантажі на великі відстані.

12 Так і сталося. Сучасні російські антисеміти, здебільшого комуністичної віри, звинувачують євреїв у жовтневому перевороті. Вони старанно підраховують кількість євреїв серед ватажків революції та керівників радянської держави в перші роки її існування. Це не заважає їм одночасно висувати проти євреїв діаметрально протилежне звинувачення — в намірі позбавити народ завоювань революції.

13 Детальний опис історії фабрикації, докази фальсифікації та плагіатування «Протоколів» зробив В.Бурцев, сучасник їх створення. Див. передрук книг В.Бурцева: В погоне за провокаторами. «Протоколы сионских мудрецов» — доказанный подлог. Москва, СЛОВО, 1991. Див. також книгу В. Скуратівського «Проблема авторства «протоколов сионских мудрецов». Київ. «Дух і літера», 2001.

14 Цікаво, що будь-яка держава чи організація, яка чинить зло, вживає заходів, щоб залишитись «чистою» перед історією. В офіційних документах Третього Райху ви не знайдете згадки про знищення євреїв у ґазових камерах та спалення їх у печах концтаборів знищення. Всі ці акції описані як безневинне спалення мерців, що померли від епідемій тифу та ін. захворювань. А тут нібито євреї відверто зізнаються у найпідліших задумах. І це євреї, яких антисеміти ненавидять саме за їхню хитрість.

15 За винятком Бразилії, всі країни Латинської Америки розмовляють іспанською.

16 Я — латиноамериканець (ісп.)

17 Це — стандартний для російської історії міт. Насправді росіяни розмовляють однією зі слов’янських мов, але з погляду етнографії вони — суміш угро-фінських і тюркських племен, абсорбовані російською нацією слов’янські племена вятичів, східних кривичів та радимичів — абсолютна меншість. Переважна більшість предків росіян — угро-фінські народи чудь, меря, мокша та ін.

18 Під час антисемітської кампанії проти «безрідних космополітів», яку ВКП(б) розпочала у 1948, сталінське означення нації використовували як метод виявлення «космополітів». На початку цієї кампанії у вищих навчальних закладах ще вчилося багато єврейської молоді. На іспиті з основ марксизму-ленінізму викладач питав студента-єврея: «А скажите, пожалуйста, евреи — нация или национальность?» Якщо єврей не принизиться і скаже нація, на нього чекає покарання, як «космополіта» його могли й відрахувати. Якщо ж єврей, тамуючи біль від приниження, відбарабанить: «Согласно определению нации по тов. Сталину, евреи не являются нацией, так как не имеют общей территории и языка», — викладач із жалем усміхався. Усмішка ніби промовляла: «Шкода, цього разу ти зірвався з гачка. Нічого, за іншим разом спіймаю». Про це запитання я чув від різних людей. Траплялося це в різних ВНЗ. Тому й дійшов висновку, що були тоді рекомендації про методи викриття «космополітів».

19 Ватажок російських соціал-демократів Ленін під тиском європейської соціал-демократії був змушений включити до програми РСДРП право націй на самовизначення, проте він був послідовним російським інтернаціоналістом, тому в багатьох працях з національного питання писав, що треба беззастережно визнати право націй на самовизначення, але не треба плутати право з доцільністю самовизначення, тому російські соціал-демократи мають виступати проти всіх спроб практичного самовизначення поневолених народів, оскільки це порушить єдність пролетаріату. Ця ленінська ідея знайшла своє втілення в усіх радянських конституціях, де було записане право союзних республік на відокремлення від СРСР, але кожного, хто насмілився про це право згадати, як небезпечного буржуазного націоналіста миттєво репресувала держбезпека. Більшість таких репресованих складали українці.