Розділ «Примітки»

4 °Cаме так її називали газети тих часів. Ба більше, за наказом ЦК ВКП(б) по всьому СРСР лектори популяризували її біографію.

41 Мене завжди дивувала наївність і дисциплінованість чекістів, яким доручали якусь брудну підлу справу. Здавалось б, виконавець мав зрозуміти, що такий наказ означає смертний вирок. Тому треба завзято погодитись, а наступної секунди втікати за кордон, бо іншого порятунку немає. Згадаємо, Кірова застрелив Ніколаєв. Ніколаєва розстріляли міліціонери, що везли його у вантажівці. Міліціонерів розстріляли за недбалість. Зрозуміло, що втекти нелегко, бо спецслужба за логікою повинна пильнувати виконавця брудної справи з моменту, коли йому віддано наказ. Але в усякому разі виконання наказу — вірна смерть виконавцеві від рук своїх. Залишиться живим лише той, хто або сидить досить високо (й те без ґарантії), або ж той, хто не обізнаний із справжньою метою спецоперації.

42 Український і єврейський націоналізми систематично згадуються поруч у багатьох документах ЦК.

43 Неодноразово чув, як званням єврея російські патріоти-антисеміти нагороджували порядних людей-неєвреїв. Наприклад, академіка Сахарова, його дружину Олену Боннер (дівоче призвіще — Аліханян). Навіть Бориса Єльцина зараховували до євреїв.

44 Цей факультет традиційно відзначався реакційністю. Єдина користь, яку він приніс людству, — врятування життя Ейнштейну. Коли в Німеччині до влади прийшов Гітлер, Ейнштейн подав на конкурс до МДУ і не пройшов. Завідувач кафедрою теоретичної фізики А.К.Тимірязєв, син відомого ботаніка, переконав партійне керівництво, що мракобісу та ідеалістові Ейнштейну не місце в Московському університеті. Не зробив би він цього, Ейнштейна у 1937 році б заарештували та знищили.

45 «Помилуйте, о какой дискриминации идет речь?»— неодноразово казали мені російські інтернаціоналісти. «Посмотрите: евреи (а также грузины, казахи, узбеки, армяне, азербайджанцы…) живут лучше русских. Это русских у нас дискриминируют». Моє зауваження, що окремі євреї, а також кавказці та середньоазіати досягли певного добробуту не завдяки, а всупереч національній політиці КПРС, відскакували від них, як горох від стіни.

46 Зрозуміло, що російські інтернаціоналісти ставилися вороже до всіх націй, які чинили опір асиміляції. Особливо вороже ставлення було до прибалтійських націй, але, на відміну від євреїв, німців та корейців, інші нації не були розсіяні, а жили на своїх етнічних територіях. Безглуздо було, наприклад, дискримінувати естонців у Естонії. Там інтернаціоналісти запровадили тактику депортації та колонізації. Естонців вивозили за межі своєї країни, а на їхнє місце систематично прибувало «русскоязычное население». Найбільшого досягли інтернаціоналісти в Латвії, де перед розпадом СРСР корінне населення зменшилося до 50 % від загального.

47 Я вступав до Київського університету як медаліст. Замість екзаменів ми проходили співбесіду. Поперед мене зайшов на співбесіду єврейський хлопець. За кілька хвилин він вискочив ледь не плачучи. Сказав, що треба забирати документи. Виявляється, його спитали означення одиниці індуктивности. Він не знав. Я — теж, але в мене цього не спитали. Пощастило! Вдома я перегорнув усього підручника в пошуках цього означення. Зрештою — знайшов. Воно було надруковано дрібним шрифтом у підрядковій примітці. Не пам’ятаю, щоб протягом шкільного курсу фізики на це означення коли-небудь звертали увагу. Наші екзаменатори до вступних іспитів готувалися добре.

48 Іспанія та Портуґалія втратили колонії в Америці значно раніше, ніж в Африці та Азії.

49 Голодомор 1932–1933 рр., що його організувала Росія, мав ціль — виморити українське сільське населення та завезти на його місце російських селян. План переважно не вдався, але деякі російські села в Україні виникли. Вони існують і досі.

50 А. Собчак надрукував у Санкт-Петербурзькій газеті «Час пік» історію створення ЛДП СРСР, а в журналі «Огонек» було фото платіжних доручень, за якими Управління справами ЦК КПРС перерахувало величезну суму грошей концерну Завідія. Завідія тоді був заступником лідера ЛДП Жириновського.

51 Про причетність Жириновського до КҐБ я здогадувався ще раніше, бо ми ще студентами навчились «вираховувати» провокаторів охранки за їхньою поведінкою. Вони поводять себе так, ніби вірять у власну безкарність. Коли в епоху Брежнєва бородатий студент розповідав у туалеті політичні анекдоти і з ним нічого не траплялось, попри наявність стукачів, всі розуміли, що стукач він сам, а його анекдоти — провокація. Відомо, що Жириновський, по-перше, вчився на сходознавця (всі випускники-сходознавці зараховувались до резерву КҐБ), по-друге, працював тривалий час у Туреччині, де навіть потрапив до в’язниці, а далі спокійно повернувся до СРСР. Я порівняв це з тогочасними порядками, коли безпартійного єврея ніколи б не випустили за кордон на тривалий термін та ще й без супроводу. А ось із завданням його послати могли. Згодом міністр оборони Росії П.Грачов підвищить Жириновського до полковника.

52 Хоч як це соромно, але є прихильники такої точки зору і серед євреїв. Нещодавно мене познайомили з одним. Єврей. Прізвище типово українське. Однопрізвищник знаного українського письменника. Дружина — українка, хоч і зросійщена. Обоє російськомовні. Він сказав мені про євреїв: «И чего они везде лезут?! Сидели бы себе тихо на скромных должностях — и никто бы их не преследовал». О, єврейський мазохізм! Дивно, коли єврей не розуміє головної риси власної нації — її непересічність. Якщо єврей — добра людина, то це дуже добра людина. Коли єврей — пройдисвіт та шахрай, то це вже шахрай із шахраїв. Багатовікове існування євреїв у ворожому оточенні виховало в них азарт і хист до самоствердження. Єврей розумів, що йому дадуть жити, якщо він буде двома головами вище від свого конкурента з панівної нації. Ця поведінка притаманна євреям на будь-якому щаблі соціальної драбини. Коли я вчився у Київському університеті, препаратором кафедри фізвиховання працював старий єврей дядько Йося. Препаратор — найнижча посада. Його обов’язки — підтримувати порядок у приміщенні, видавати й ховати інвентар, а також відчиняти й зачиняти шафочки в студентській роздягальні. Дядько Йося спромігся за цих умов робити чесний бізнес. Коли траплялось так, що студент (а частіше — студентка) з’являвся на заняття з фізкультури без спортивної форми, його не впускали до спортзали, а далі могли виключити з університету за пропуск занять, на допомогу приходив дядько Йося, в якого за один карбованець студентка могла отримати напрокат свіжовипраного купальника. Всі студенти любили дядька Йосю. Отже, навіть на зовсім непримітній посаді єврей здатен викликати своєю поведінкою заздрість і неприязнь у лінивої людини.

53 Є підозра, що Біле братство залучало й утримувало адептів за допомогою психотропних препаратів, які позбавляють людей волі й роблять їх беззахисними перед навіюванням. Неважко здогадатися, хто розробляв та виробляв такі препарати. Неважко також зрозуміти, хто міг видавати п’ятимільйонним накладом газету «Юсмалос», а також оклеїти в усіх містах вагони метро та інші важкодоступні місця надрукованою на крейдяному папері кольоровою фотографією колишньої працівниці райкому комсомолу на Донбасі, так званої Марії Деві Христос.

54 Цей твір Гітлера надруковано в сучасній Росії. Його можна знайти у Києві на Петрівці. Проте, російський переклад зроблено не з повного тексту Mein Kampf, а із спеціального видання для росіян, яке за наказом Гітлера зробили німці. З російської версії вилучено всі згадки про расову неповноцінність слов’ян та необхідність їх знищення.

55 Нагадаю, що О. Галич загинув у Парижі за загадкових обставин. Офіційна версія — поразка електричним струмом під час необережного поводження з маґнітофоном. Тим, хто вірить у цю версію, я казав: «Покажіть мені контакт у маґнітофоні, дотик до якого має бути смертельним. Я вхоплюсь за нього і протримаю дві хвилини». Версія дуже незґрабна. Навіть не подбали, щоб замість магнітофона згадати про телевізор, де справді є джерело смертельно високої напруги. Тут вбачається також почерк спецслужби. Чиєї?

56 Такі десанти робилися навмисне. Мені розповіли, що в Інституті фізики Академії наук Естонії після війни створили цілий відділ з російськомовних фізиків. Протягом більш як тридцяти років ці науковці не спромоглися вивчити естонську.

57 Пояснити це толерантністю та законошануванням київської міліції — наївність, бо в той час в кількох містах України міліція била рухівців за значно менші «провини».

58 Хочу довести до читача маловідомий, старанно замовчуваний радянськими істориками факт: ніякого Союзу РСР юридично не існувало, бо ніхто ні з ким у союз ніколи не вступав. Ленін наказав своїм підлеглим з РКП(б) скласти папір про доцільність об’єднання радянських республік у Союз. Вони це виконали й підписали нібито від імені своїх держав. Проте ніхто їм таких повноважень не давав. Отже, СРСР — нелеґітимне з самого початку утворення.

59 Наслідком надприбутків постачальників енерґоносіїв є нерентабельність української промисловости та неконкурентоздатність українських товарів на світових ринках.