Розділ «КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО - НАЦІОНАЛЬНЕ ВІЙСЬКО»

Бої Хмельницького

Коли військо спочивало, тоді розставлювано довкруги "чати", - звичайно по всіх підвищеннях, а головно ж "стражних" могилах, що їх було багацько вздовж давніх воєнних шляхів.

Ще інший засіб розвідки це були захвачені "язики", себто полонені. Військо постійно висилало загони теж і щоб захватити "язиків", які як правило до зізнань були змушувані муками. Хмельницький висилав часто "охотні язики", які зумисне давали себе полякам ловити й на тортурах подавали невірні дані про козацьке військо. "Язики" ніколи не виходили живими. Після допитів їм як правило стинали голови або вішали.

І козацьке і польське війська в засаді йшли поділеними на три сильні частини: передню сторожу, головні сили й задню сторожу. Коли траплялися більш-менш рівнобіжні шляхи або декілька доріг на шляху походу, тоді військо розподілювано ще в трійкову систему: права колона (сторожа), - головні сили, - ліва колона (сторожа). Зовсім інакше йшли на свої грабіжницькі походи татари, що в степах розділювалися на чотири групи, які й розходилися на всі чотири сторони світу. Саме про те й співає пісня:

"Ішли ляхи на три шляхи,

а татари на чотири…"

В поході впоблизу ворога всі старалися зберігати повну тишину: стримували коней, щоб не іржали, козаки їхали чи йшли тихо й спокійно, вози дбайливо намащувано, щоб не скрипіли.

Загони йшли звичайно без таборів "комуніком" (комонником). Малі загони називано ще й чатами; вони мали завдання позад ворога знищити припаси харчів, нападати на його зв'язкових і поштових, словом, - непокоїти його тили. Коли під'їзди не знали околиці, брали з-поміж селян провідників. Кінні загони мали свою окрему тактику нападу. Вони на татарський лад наступали дрібними гуртами з усіх боків; ці напади бували дуже завзяті й змагали розбити ворожий відділ на декілька частин чи то на дрібні групки. Коли спротив був сильний, то завертали й за деякий час наступали наново. Звичайно такі загони перемагали, хіба що ворог був у декілька разів сильніший. Поляки не були витривалі на такі постійні напади й легко виснажувалися.

Більші загони (їх числовий стан доходив часами й до кількох тисяч люда) мали й свою артилерію - декілька "дрібних" гармат, що їх везли на двоколісних возах. Підготовляючися до бою, гармати "скоком провадили", то ж і вони мусіли бути неменш рухливі, як; і весь загін.

Почерез річки козацьке військо переправлялося теж три-дільним ладом:

"Оттоді ж, як до річки Дніпра прибував,

На три часті козаків переправляв…"

Наперед переходила вбрід легка кіннота й частини піхоти з мушкетами. Коли ж ворог був близько, то зараз окопувалися земляним валом і шанцями. Опісля переходила частина артилерії, кіннота, вози з амуніцією й припасами. На кінець - решта обозу з пішою охороною й кіннота.

В зустрічі з ворогом козаки були завжди готові до бою:

"Що спеклося, - треба різать",

"Що Бог призначив, - не мине" - казали.

Спершу військо окопувало табір, що й ставав осередком і джерелом постачання в бою.

Вози вставляли в коло, в прямокутник, чи просто в нереґулярну фіґуру, залежно від місцевостевих умов, та завжди використовували похилість терену так, щоб чоло табору було нижче, а зад вище. Вози сковували до купи ланцюгами, зовнішній же їх ряд насипали землею, щоб були важкі та спинювали гарматні кулі. В другому й третьому ряді возів приміщувано харчі та всякі боєприпаси. Вози з порохом уставляли по середині табору. Довкруги табору копали шанці й насипали високі вали. Особливу увагу звертали на порядок уставлених возів, - щоб в разі потреби можна було вирушити в найкращому ладі. Терен вибирали так, щоб впоблизу була вода й паша для коней, а по змозі й ліс. Найрадніш вибирали місце, хоронене багнами й ріками, щоб доступ до табору був нелегкий.

Поляки по середині табору уставляли ще свої коляси й старшинські та військові намети. В козацькому війську наметів не було. Були погода, то спали під голим небом, а в дощ чи взимку ставили з галуззя шаласи і рідко-коли - буди з гилляк, присипаних землею.

Табір мав два входи: передній і задній - обидва сильно хоронені артилерією. Гармати уставляли теж на земляних валах, абож будували високу редуту з дубових палів. Табір, розташований під горбом, давав змогу обстрілювати ворога з тих гармат, що були уставлені в задній, вищій частині таборовища.

Бій починався герцями. Герцівники виходили поодинокими групами чи сотнями й дразнили ворога образливими словами. Така словна перепалка завжди приводила незабаром до герців. Герцювали шаблями; згодом доходило й до стрілянини з рушниць та гармат. Але траплялося, що словна образа залишалася без відповіді, головно тоді, коли поляки не мали наміру приймати бій. Козаки вживали всяких можливих засобів, щоб викликати противника на герць. Найбільша образа для шляхтича було показати йому складену з пальців "фіґу". Освєнцім так описує герці перед боєм: "мультітудо (безліч) хлопства… почало випадати (з табору), погрожуючи й фіґи показуючи, сальсо гоноре задки випинаючи…"

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бої Хмельницького» автора Тис-Крохмалюк Юрий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО - НАЦІОНАЛЬНЕ ВІЙСЬКО“ на сторінці 10. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи