Розділ «РЕВОЛЮЦІЙНА СТИХІЯ»

Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини

— Мене розбудили ранком і говорять, що у місті нема більше повстанців і що до міста прийшли німці. Швидко штаб німецької дивізії розташувався проти мого готелю у вищій початковій школі. Я ждав, що то воно буде. Аж прибігає Петро (слуга готельовий) і каже: «Шевченко дзвонить зі свого номера. «Я перелякався, бо я не знав, що він не втік, а за те, що я переховую, мене могли ж німці розстріляти. Побіг до нього. А він собі лежить розібраний у ліжку. «Пане! таж німці прийшли в місто!» — кажу. А він: «Ну то й що?. Тільки самі німці?» — «Самі німці, ваших ні одного нема», — відповідаю. «Ну, то ще діждетесь і французів!» — Потім подумав та й каже: «Ви мені непотрібні; пошліть до мене слугу.»

Слузі він приказав, щоб той приніс цигарок, подав води, зробив яєшню, зварив каву. («Ей-ей, сатана, а не людина!» — вигукував бідний жид).

— Він підголився, вмився, вичистив нігті, з'їв яєшню, випив каву, натяг на себе гумове пальто і вийшов з готелю. Я гадав, що він все ж буде тікати, а він став на ґанку мого готелю проти німецького штабу, запалив собі цигарку та й поглядає на німців. В німецькому штабі завважили Шевченка і в мить оточили його з тридцять німців. Вони скомандували руки догори і повели його до штабу. Шевченко був цілком спокійний, тільки на лиці зблід. Хвалити Бога, що мене за його не заарештували, — закінчив своє оповідання Ґрановський.

Німці спалили кілька сіл в повіті, але взагалі кара на повіт не була жорстока. Розстріляно повстанців порівнюючи не багато. Ми чекали гіршого. Росіянам німці не дозволили господарювати в повіті. Зате цілі тисячі інтелігенції, яка майже не приймала участи в повстанні, вислано до таборів у Німеччину.

Левка Шевченка відвезли до Києва. Слідство про його вели самі німці. Воно тяглося щось більше двох місяців і не було закінчене. Німці студіювали наше село та його силу.

Шевченка тримали не в тюрмі, але при німецькій комендатурі. Йому дозволяли виходити в місто під охороною німецького старшини і двох підстаршин. В два місяці по арешті під час одної «гулянки», Левко Шевченко зник від своєї охорони; видно не витримали нерви. Йому загрожував розстріл.

Дальша доля Левка Шевченка трагічна. До самого повалення гетьманату він ховався на півдні. Аж коли республіканські українські війська взяли столицю, приїхав до Києва. В той час у Києві був уже і Павловський, який повернувся з Кубані й одержав призначення на посаду «ревізора комендатур».

В «Новій Раді» з'явилася стаття, що своїм змістом була подібна до акту обвинувачення проти П. Скоропадського. Поміж іншими злочинами бувшому гетьманові ставилося у вину «провокаційне повстання Павловського на Звенигородщині». 3 приводу цієї статі, а власне уступу про звенигородське повстання, в тій же газеті видрукувано листа до редакції П. Цим листом П. підтверджував своє перебування на Звенигородщині під час літного повстання; в ролі провокатора він указував на Левка Шевченка.

Левко Шевченко дав відповідь на лист П. У відповіді він коротко з'ясував дійсну свою роль. Закінчувалася відповідь твердженням, що «провокація» Левка Шевченка не більша од провокації П., який своїми відозвами в перші дні гетьманату подав думку про повстання, після чого втік зі Звенигородщини.

Швидко по тім Левко Шевченко виїхав до Звенигородки, де в той час перебував у службових справах П. Останній дав наказ арештувати Шевченка. Арешт перевів хорунжий Нечитайло, який доніс рапортом, що під час ескортування арештований кинувся тікати і був забитий вартою.

Хто пригадує собі ті часи на Україні, пригадує пошесть «утікання» заарештованих і їх загибель від куль та багнетів ескорту, тому не тяжко буде уявити весь трагізм кінця Левка Шевченка.

Літне повстання на Звенигородщині 1918 року було вістуном тої бурі, що своїм поривом змела росіян і їх помічників німців. П'ять місяців пізніше сталося те, чому можна було б запобігти, якби гетьман не вагався зі своїми реформами, які нібито мав на меті переводити. Не треба було давати «працю» на селах «русскім офіцерам», а краще спертися на село проти реакції національної й соціальної, яку запровадили росіяни, прикриваючись українською формою влади. Позбавлення українського села інтелігентних сил, що висилалися до Німеччини тисячами, дало можливість росіянам вдруге спровокувати наше село демагогічними гаслами совітського ладу.

Всякі проби виправдатися тим, що нібито карателі робили свою ганебну роботу поза відомом уряду, не поменшують вини тих, хто перебуванням у влади брав на себе всю відповідальність за все, що діялося в цілій країні.

Наступний розділ:

ЗИМОВИЙ ПОХІД 1919-20 рр

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини» автора Тютюнник Ю.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РЕВОЛЮЦІЙНА СТИХІЯ“ на сторінці 21. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи