Розділ «Частина друга Документи»

7 березня 1945 року в селі Лубки (Бжозівського повіту) банда АК приблизно із 150 осіб повністю пограбувала українське населення. Під час грабунків 7 осіб убито і 7 поранено. Пограбоване майно банда вивезла на 250–300 возах. Усе українське населення розбіглося по навколишніх селах. Того самого дня на дорозі між селом Телятин (Грубешівського повіту) і станцією Холм бандити у мундирах Війська Польського пограбували транспорт евакуйованих з Телятина українців, забравши 5 корів і 6 возів з майном, 7 осіб захопили до лісу.

О 4 годині ранку 7 березня 1945 року озброєні бандити напали у селі Біща (Білгорайського повіту) на працівників Білгорайського переселенського комітету. Референт районного уповноваженого Р. Л. Миронюк був поранений у ліву руку.

Напади на переселенців і уповноважених, здійснені 7 березня 1945 року одночасно у трьох повітах (Бжозівському, Грубешівському і Білгорайському), свідчать про існування єдиного центру керівництва бандами Армії Крайової. З метою їх ліквідації повинні бути виділені військові частини, бо охорона груп переселенців і апарату, який здійснює переселення, незадовільна.

Звертаючи Вашу увагу, Пане Прем'єре, на вищенаведені факти, прошу Пана вжити більш рішучих заходів для боротьби з грабіжниками і бандитами, що ведуть злочинну діяльність у повітах, з яких, згідно з договором, здійснюється переселення українського населення.

Прошу прийняти, Пане Прем'єре, вирази моєї найглибшої поваги до Пана.

Головний уповноважений Уряду УРСР у справах евакуації українського населення (—) М. Підгорний

18. III.1945 р.

Archiwum b. КС KP(b)U. — F.1.— Op. 23. - Spr. 1465. - Ark. 36–39.

НЕНАВИСТЬ ЧИ БАНДИТИЗМ?

Таємно

Секретар Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України Тов. Коротченко Київ

ЗВІТНИЙ ЛИСТ про евакуацію українського населення з Польщі та про політичні настрої станом на 6 квітня 1945 року

(…)

2. Політичні настрої

У всіх повітах, охоплених евакуацією українського населення, зареєстровано численні випадки прояву явної ворожості між поляками і українцями, які перетворюються у масовий терор щодо українського населення.

Польсько-українська ненависть має історичне коріння. Її розпалювали впродовж довгих років уряди шляхетської і капіталістичної Польщі. Після окупації польської держави німцями ненависть між поляками і українцями використали фашисти і розпалили її ще більше, надавши можливість українцям користуватися деякими привілеями, репресуючи окремих поляків переселенням їх з місця на місце і передачею нерухомості (будинків) українцям.

Коли після визволення до влади прийшли поляки, ненависть до українців посилилась. Польські банди нападають на села, вбивають і вирізають населення, палять будинки, грабують майно. Ось приклади:

7 березня ц. р. о 10 годині ранку польське населення з кількох сіл у Саноцькому повіті напало на село Лубно. Нападники діяли дуже організовано, приїхали на возах і зі зброєю. Пограбоване майно завантажили на 400–500 возів, забрали худобу, коней тощо і виїхали. У селі мешкало кілька польських родин. Перед нападом на польських будинках з'явились таблички з написами: «Польський будинок». До цих будинків бандити не заходили.

Є дані, що поляки у Саноцькому повіті мають багато зброї, блискавично формують банди, навіть проводять заняття у лісах. Деякі поляки твердять: «Мусимо готуватися до боротьби з більшовикамиу поки не закінчилась війна з Гітлером».

Уночі на 3 березня ц. р. банда АК приблизно з 200 осіб напала на українське село Коштови (гміна Дубецко Перемишльського повіту). Пограбувала населення, забрала худобу, майно і домашній інвентар. Вони вивели на площу п'ятьох українців — Спиридона Дончака, Йосифа Ковяка, Максима Стефанюка, Василя Дончака, Петра Сковришка — і публічно їх розстріляли. Бандити заявили: «Робимо з українцями так, як вони з нами роблять на сході».