Рейди УПА теренами Чехословаччини

Як i попереднього разу, iз запiзненням почала реагувати на присутнiсть повстанцiв чехословацька армiя. В наказi вiд 10 квiтня 1946 року зафiксовано наявнiсть воякiв УПА в наступних теренах Словаччини: "Вiддiл близько 200 осiб в теренах на пiвденний схiд Пральтовце (Рускi Клучов i Руска Воля); вiддiл близько 300 воя-кiв в теренах Кожани – Качiн – Немцовце окрес Пральтовце"1. Супроти цього наказувалося чехословацьким вiйськам перегородити дорогу Бардейов – Капушани i не допустити проникнення вiддiлiв УПА на захiд вiд цiєї дороги. Для виконання завдання, окрiм пiхотних частин, залучалися також танки2.

Проте, цього було далеко недостатньо, i в наказi, виданому 15 квiтня 1946 року начальником штабу 4-го ВО Елемiром Полком, всiм частинам, залученим до боротьби з УПА, наголошувалося: "З усiх повiдомлень, якi я отримую про вiддiли бандерiвцiв, що проникли через нашi державнi кордони, i про їх вiльне пересування в глиб частини схiдної Словаччини, маю враження, що командири вiдповiдних вiйськових частин добре знають їх завдання, але свої завдання вони не виконують. Дiяльнiсть командирiв досi, згiдно з теперiшнiх висновкiв, полягала лише в констатуваннi сили i рухiв банд, а також у стеженнi за ними. Цей дивний факт мусить рiшуче i востаннє звернути увагу всiх командирiв на їх завдання, за виконання яких вони особисто вiдповiдають [...].

1. Роззброїти та iнтернувати всiх чужоземних осiб та банди, якi перейшли нелегально кордон i бродять нашими землями.

2. Якщо вони не дають добровiльно роззброїтися – знищити їх безоглядно будь-якими способами.

3. Надавати цивiльному населенню всiляку допомогу i охорону.

4. Щонайшвидше очистити землi вiд тих банд i забезпечити спокiй та порядок.

5. Забезпечити державнi кордони i заборонити новий прихiд банд"3.

Тих воякiв армiї чи народної безпеки, що порушували цей наказ, приписувалося ескортувати до суду в Кошицях.

Для допомоги мiсцевим вiддiлам чехословацької армiї на терени Схiдної Словаччини 21 квiтня вiдiслано батальйони автоматникiв з Чехiї та Моравiї4. До речi, українськi повстанцi вказували: необхiднiсть цього наказу була зумовлена тим, словацькi вояки вiдмовлялися воювати проти УПА1. З того ж дня, за iншим наказом, для зручностi в проведеннi що протиповстанських акцiй, всi пости фiнансової сторожi, що знаходяться на схiд вiд рiк Попрад i Ториса, пiдлягають єдиному вiйськовому командуванню2. Протягом квiтня 1946 року до боротьби з повстанськими вiддiлами було залучено 17 батальйонiв чехословацького вiйська, загалом – 11200 воякiв з танками та авiацiєю3.

Таке велике насичення терену вiйськом не могло минути безслiдно для українських повстанцiв. 16 квiтня вiддiл пiд командою "Кармелюка" наткнувся на вiйськовi становища чеської армiї, зав'язалася коротка перестрiлка, пiсля якої повстанцi, не бажаючи втягуватися у великий бiй, вiдступили, отримавши наступнi втрати: двоє ранених i ще троє зниклих (один з них потрапив у полон)4. Ось як описує цей бiй Ян Фiала: "Бiльша сутичка вiдбулася в нiч з 15 на 16 квiтня на бродi через рiку Ляборець, пiд руїнами Брекова бiля Гуменного. Із заходу рухалася сотня Кармелюка, її пересування вислiдило командування "Отто" [один з протиповстанських вiддiлiв чехословацької армiї – В.В.]. Командир вiддiлу полковник Вагнер зрозумiв, що вона прямує до лiсового масиву Вiгорлат. Тому, бiля броду пiд Брековим, влаштував на схiдному березi Ляборцi засiдку автоматної чоти двадцятого пiшого полку [...]. Вояки завчасно зайняли становища, ретельно їх вибудували, замаскували i цiлу нiч очiкували. Рано з'явився йеприятель. Перед ядром сотнi рухалося близько 20 кiнних бандерiвцiв [...]. Коли близько половини сотнi перейшла рiчку, поручик Обушек дав наказ стрiляти. Зненацька застигнутi бандерiвцi почали хаотичний вiдступ, однак, з протилежного берега почулись пострiли решти сотнi. Дiйшло до завзятої перестрiлки [...]. Поразку бандерiвцiв довершило подання допомоги – чоти броньовикiв з чотою автоматникiв 14 батальйону [...]. Бандерiвцi розсiялись по довколишнiх лiсах i мали кiлька поранених".

Це була, фактично, єдина збройна сутичка за час рейду, в основному їх вдавалося уникати завдяки пропагандi, поширюванiй серед чеських воякiв. "Жовнiри Чесько-Словацької Армiї, – читаємо у листiвцi "Чехи! Словаки! Вояки!", – ми знаємо, що Ви, Чехи, i Ви, Словаки, сини культурних, демократичних, полiтично високорозвинених народiв, тому вiримо, що Ви станете разом з нами проти бiльшовицько-польського варварства i людоїдства. Коли Ви чеснi люди, коли Ви демократи – не слухайте большевицької брехливої пропаганди, не слухайте тих, якi вихваляють червоний тоталiзм, i кажуть Вам виступати проти українцiв... Пам'ятайте, що ми, Українськi Повстанцi, боремося за найвищi i найшляхетнiшi, вселюдськi iдеали свободи, братерства i рiвноправности всiх народiв [...]. He виступайте проти Українських Повстанцiв, не стрiляйте по нас"1. Хньоупек писав з цього приводу: "17 квiтня до Налкова (Врановський окрес) прийшло 60 пiших [бiйцiв УПА – В.В.], командировi наших загонiв прислали через мiсцевих селян листа українською мовою. Закликали його не воювати з УПА"2.

Зважаючи на це, чехословацькi органи безпеки розпочали широку кампанiю контрпропаганди. У "Вказiвках для лiквiдацiї бандерiвцiв", складених полковником Германом, зазначалося: "Воякам висвiтлювати i роз'яснювати, що озброєнi банди, якi проникли на нашi землi є ворогами, проти яких треба безоглядно виступити аж до повного їх знищення. Ганебною брехнею цих банд є те, що вони, нiби, мають до нашого народу дружнi намiри. Це рештки фашизму, вороги свободи, спокою i миру, за яким ми усi тужимо"3. Отже, поряд зi збройним протистоянням, розпочалася iдейна боротьба. Повстанцi використовували в нiй такi прийоми як уснi розмови з населенням та поширення своїх друкованих засобiв пропаганди, а вже незабаром, таким же чином, "за душi" словакiв розпочали боротьбу чехословацькi владнi органи. Спочатку серед воякiв армiї, а потiм вже й серед цивiльного населення масово поширювалися спецiальнi видання "Вояк на схiднiй Словаччинi", змiст якого складали статтi приблизно такого змiсту: "Вибори i бандерiвцi", "Бийте бандерiвцiв за прикладом поручика Обушека", "Справились ми з гiтлерiвцями – справимося i з бандерiвцями"1.

Основна увага пiд час проведення рiзноманiтних пропагандистських заходiв повстанцями зверталася на вибори, що незаба-ром мали вiдбутися. А тому, поряд з активною антикомунiстичною пропагандою, проводилася агiтацiя за конкурента комунiстiв Демократичну партiю. "Бандерiвцi, – вказують чехословацькi автори Вандурек i Кауцький, – вiдверто агiтували за Демократич-ну партiю й закликали селян вибирати п кандидатiв"2. Наведу кiлька фрагментiв iз звiтiв чеської армiї про таку дiяльнiсть українських повстанцiв. "11 квiтня, надвечiр, ввiйшло до Вижнiх Ладiчковець при Гуменному 30 озброєних людей. На краях села поставили кулемети. На зборах з населенням оголошували, що воюють за Демократичну партiю. 14 квiтня о 5 пополуднi ввiйшла банда до Матiяшовець при Врановi [...], скликали селян на публiчнi збори. Проголошував один член озброєної банди. Його мова була зорiєнтована гостро антирадянськи [...]"3. "[17 квiтня] прийшло чотири бандити до лiсничiвки Горiл при Словенськiй Кайнi. Тутешнього жителя переконували, щоб голосував не за Комунiстичну, а за Демократичну партiю"4. Інший чеський iсторик Ян Фiала у статтi "Що таке була бандерiвська банда?" писав з цього приводу: "Бандерiвськi вiддiли оминали всякого фiзичного терору, а зате вели сильну протикомунiстичну i протисовєтську пропагандивну кампанiю"5.

Державнi пропагандистськi заходи не мали великого впливу на ставлення до воякiв УПА мiсцевого словацького населення – воно було, як i попереднього разу, приязним, селяни з цiкавiстю слухали роз'яснення своїх схiдних сусiдiв про те, чому вони взялися за зброю i вже другий рiк пiсля закiнчення свiтової вiйни не збираються її складати. Бували випадки, коли словаки дарували воякам УПА грошi "на амунiцiю"1. Такому вiдношенню до них сприяли ряд факторiв: чемна i культурна поведiнка, плата за отримані харчi. Ось що читаємо про отримання харчiв вiд населення в одному з документiв того часу: "Просили їсти [маються на увазi повстанцi – В.В.] дуже пристойно, i коли їм на це вiдмовляли, не ви-магали їжi. Продали одного коня, за що дали пiдтвердження"2. Важливу роль у здобуттi прихильностi вояками УПА в мiсцевого населення вiдiграло шанобливе ставлення перших до релiгiї. "Населенню, – писав "Вадим", – сподобалося, що нашi стрiльцi побожнi i при кожнiй нагодi ходять до церкви"3. Тут треба зазначити, що рейд припав саме на час святкування словаками Великодня, а тому, як вказує Хньоупек, побожнiсть повстанцiв, дотримання ними посту сприяли особливо великiй симпатiї до них у мiсцевого населення4. Звичайно, найбiльше прихильностi така поведiнка українських воякiв викликала у духовенства. Ось як iз захопленням розповiдає один священик з Гiральтовського окресу про участь стрiльцiв УПА у Великодньому богослужiннi: "На сам Великдень, 21 квiтня о год. 4-й рано, саме коли я збирався на Лiтургiю, прийшло на церковний майдан 5 сотень повстанцiв зi своїм полевим духовником. Повстанський хор спiвав менi Служби Божої. Спiвав прекрасно: мої вiрники плакали з радiсного зворушення i жалю, що тi вояки не можуть святкувати Пасхи в своїх церквах [...]. Пiд час свячення пасок українськi повстанцi, опустивши крiси до нiг, спiвали хором "Христос воскрес iз мертвих". Я i мої парохiяни не могли стримати слiз зворушення, слухаючи їхнього спiву. Всi мої вiрники запросшш українських повстанцiв до себе на свята"5.

Отже, завдяки добрiй релiгiйнiй поставi, а також тому, що бiльшiсть словацького духовенства пiдтримувало Демократичну партiю, повстанцi користувалися опiкою священикiв майже у всiх словацьких селах. Пiзнiше це стало пiдставою деяким комунiстичним авторам запiдозрити Ватiкан у пiдготовцi того рейду.

Про цiкавий випадок iз стосункiв повстанцiв та словакiв в час рейду розповiдає звiт командира Мирона. Отож, бiйцi цього вiддiлу, перебуваючи в одному iз сiл, допомогли мiсцевому селянину загасити пожежу, а потiм дали ще 500 корон допомоги. Через кiлька днiв iнформацiя про це поширилася в довколишнiх селах, при чому тепер сума допомоги називалася 50 000 корон1.

Чехословацькiй армiї i загонам служби безпеки, якi не зумiли вчасно приготуватися до приходу повстанцiв, знову довелося це робити вже тодi, коли вiддiли УПА активно дiяли на теренах Словаччини. 16 квiтня тут було створено для боротьби з УПА спецiальну вiйськову частину пiд назвою "Оцел" (сталь) з командуванням у Пряшевi. До її складу входили вiддiли пiхоти, артилерїї, два моторизованих батальйони з Чехiї та ескадрилья лiтакiв з Кошиць. 18 квiтня видано наказ про початок очищувальної акцiї "широкi граблi", метою якої було не просто завдання нищiвних ударiв сотням УПА, а повне очищення вiд них теренiв Словаччини. "Банди були рухливi, i кожна iнформацiя про них приходила з великим запiзненням, – згадує командир цiєї акцiї Ян Герман, – через це виключалось їх переслiдування. Надсилати переслiдувальний вiддiл на мiсце, де банда була виявлена, цiлком марно, тому що банда була за двадцять-п'ятдесят кiлометрiв звiдти [...]. He залишалося нiчого iншого, як зробити суцiльну лiнiю з шести батальйонiв [...]. Це була неперервна смуга пiших вiйськ, а також танки, якi йшли дорогами та вздовж долин, тодi як пiхота рухалася непроглядними теренами. Коридор просувався в схiдному i пiвнiчно-схiдному напрямках [...]. Щоб банди трохи затиснути, простiр поступово звужувався"2. Вже через три днi пiсля початку акцiї чехословацькi вiйська дiйшли до лiнiї Кечковце – Вижнiй Орлiк – Юркова Воля – Чернiна – Ортутова – Дубiнне – Кучiн – Марган – Ласков – Брезов – Мiчаковце – Бистре3. Ще через два днi, 23 квiтня, вони перебували на лiнiї Нижнiй Комарнiк – Ладомiрова – Нiжнiй Свидник – Стргочiн – Дуплiн – Стропков – Шiтнiк – Мiновце – Туряни – Петейовце – Келча – ( сторінки 90-91 відсутні ) використати полiтично i пропагандистськи. Свiдченням цього є та обставина, що рiзноманiтнi бандерiвськi листiвки з'являлися в деяких мiсцях тодi, коли бандерiвцiв довкола не було"1. "Безпосередньо перед виборами, – вказує вiн далi, – деякi голови мiсцевих народних рад у Бардеївському та Пральтовському окресi отримали письмовi звернення, щоб приготували списки членiв Комунiстичної партiї Словаччини, якi пiзнiше, у вiдповiдний час, мають бути дорученi командуванню УПА. На пiдставi друку та поштових печаток – Пряшiв та Ганушiвцi – вдалося дiйти висновку, що писали їх не бандерiвцi, а, швидше, мiсцевi реакцiонери"2. У виданнi ВО УПА "Говерля" "Чин Зброї" про це ж читаємо: "З появою наших вiддiлiв у Словаччинi, головно, пiд впливом наших листiвок, словацька i мадярська опозицiя пiдняли голову [...]: мадярська боївка розбила гранатами окружну команду мiлiцiї в Терепiстi. Багато членiв виступило з комунiстичної партiї i перейшло до демократичної"3. Степан Голяш-"Мар", керiвник цивiльної сiтки ОУН на Лемкiвщинi, писав у листi до невiдомого пiдпiльника "У-1": "В Словаччинi, по вiдходу наших вiддiлiв з рейду на тих теренах, появилися партизани. Вiстки про них одержав такi: всi ходять в зелених капелюхах, добре узброєнi, ведуть протибольшевицьку пропаганду, в склад входять чехи i словаки, якi мають вiдзнаку – хрест, українцi мають за вiдзнаку оленя – це, правдоподiбно, буде лев, рускi носять червону звiзду. Це може бути трюк большевикiв"4. Про дiяльнiсть антикомунiстичних партизанських загонiв безпосередньо пiсля рейду у травнi 1946 року згадує й Фiала. Вiн, зокрема, розповiдає про активiзацiю т.зв. "Бiлих партизан"5. Цiкаву iнформацiю подає чеський документ з 11 травня 1946 року, тут йдеться про "бандерiвську групу Врхла силою до 300 чоловiкiв. Члени цiєї групи є українцями, росiянами, словаками i чехами. Ця група пересувається виключно в лiсових масивах, оминаючи села та комунiкацiї"6. Додатком до цього документа служить фотографiя i словесний опис шапки члена цiєї "бандерiвської" групи Франтiшека Грона, якихось конкретнiших вiдомостей про цю органiзацiю не вдалося знайти. В повстанських звiтах з рейду є данi про словацьку пiдпiльну органiзацiю Тiса, "Весна" (вiд слiв: Велiтельство Словенскiх Нацiоналiстов – Провiд Словацьких Нацiоналiстiв) та так звану "Глiнкову младеж"1.

Проте, найбiльш помiтним результатом рейду був розголос, якого набув український визвольний рух як в чехословацькiй пресi, так i в свiтовiй2. У звiтi пiд назвою "Загальний огляд українських земель за лiнiєю Керзона за мiсяць травень 1946 року", датованому 2 липня того ж року, читаємо: "Переведенi тепер пiдсумки рейду вiддiлiв УПА протягом квiтня на територiї Словаччини вказали великi моральнополiтичнi успiхи цiєї акцiї, яка пiд кож-ним оглядом належить до найкращих. Вiдгуки цього рейду доходять до нас ще й сьогоднi. Незалежно вiд того, що говорять словацьке i велика частина чеського прихильно настроєного громадянства, також i бiльшовицька преса змушена день у день, ще й сьогоднi кричати про нас. Цi подiї мали i мають доволi живий вiдгук у захiднiй пресi, за рубежем залiзної куртини"3. Братиславська комунiстична газета "Бойовнiк" 1 червня 1946 року писала: "Нещодавно пробiгла всi газети вiстка, що Схiдня Словаччина очищена, i що на наших землях немає вже жадних груп бандерiвцiв. В пресi з'явився ряд репортажiв, якi дали змогу громадянству зорiєнтуватися щодо цiлей цих озброєних формацiй, якi бiльше, як рiк по вiйнi, ведуть завзятi бої проти державної авторитетности польської i совєтської держав, а перед кiлькома мiсяцями намагалися вплинути на розвиток наших внутрiшнiх вiдносин"4. Інша комунiстична газета, "Глас люду" з 9 квiтня 1946 року, у статтi "Демократичнi методи Демократичної партiї Словаччини" розповiдає про такий цiкавий випадок: "В окрузi Пральтовце двоє представникiв демократичної партiї на передвиборчiм зiбраннi в селi Кобельнiце продавали партiйнi вiдзнаки, заявляючи, що вони мають охоронне значення перед "бандерiвцями": "при зустрiчi "бандерiвець" бачить, що має до дiла з порядним чоловiком. Такого чоловiка поздоровить та пiде дальше"1. Досить iнформативну, прихильно налаштовану до українських повстанцiв статтю, помiстив на своїх сторiнках opгaн словацької антикомунiстичної органiзацiї Словенський Революцiйнi Одбой "Слободне Словенско" з 15 квiтня. "Боротьба українського народу, – читаємо тут, – стається прикладом для народiв, "освободжених" большевиками, а український нарiд, давно випробуваний боєць за свободу, подає руку до спiвпрацi всiм, якi зреклися шовiнiстичних i iмперiалiстичних апетитiв. Словацький нарiд як сусiд великого українського народу завжди мав симпатiї до його святої боротьби... Симпатiї, однак, не є вистарчаючi. Спiльний ворог домагається спiльної дiї i спiвпрацi. Та спiвпраця є сьогоднi вже радiсною дiйснiстю. Спiльно пролита кров освятила вузли спiвпрацi в запiллi... Словаки в краю i за кордоном бажають українському народовi чим скорiшої перемоги. Бажаємо її тим бiльше, що боремося за спiльнi iдеали"2.

Тим часом, свої висновки з успiху повстанської акцiї зробили i в керiвництвi Чехословацької армiї та органiв безпеки. Найголовнiшим з них було переконання, що без координацiї дiй з поляками, на теренах яких i розмiщувалися найближчi до словакiв бази УПА, боротьба з її вояками буде невдалою. Вже через два днi пiсля закiнчення рейду, 26 квiтня, в Крайнiй Полянi (окрес Свидник) вiдбулася перша офiцiйна нарада мiж представниками обох армiй3. Ще через десять днiв, 6 травня, в Чеськiм Цєшинi вiдбулися наступнi переговори, пiд час яких було домовлено про обмiн зв'язковими помiж армiями. На кордонах вирiшено створити пункти зв'язку, встановлено розпiзнавальнi знаки, узгоджено умови переходу кордону при переслiдуваннi повстанських вiддiлiв.

Як i попереднього разу, проведено спецiальну роботу щодо компрометацiї українського визвольного руху серед словацького населення, зокрема, в часi рейду масово поширювано листiвку, пiдписану "бандерiвцi" (представники українського визвольного руху не пiдписувалися так на жодному з вiдомих документiв), iз закликом до всiх євреїв на теренах Словаччини до 31 липня 1946 року залишити цю країну.