Розділ «ЧОРНІ ЗАПОРОЖЦІ Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР»

Захоплення Проскурова

25 вересня о 5-й годині полк вирушив із с. Гелетинці в напрямку Проскурова. Вже в дорозі було вислано від 3-ї сотні роз'їзд під командою хорунжого [Івана] Бубона, який за кілька годин привів 21 полоненого. Всі вони — роздягнені, босі, голодні, бліді, але, скуті залізною дисципліною комісарів, воюють. О 3-й годині дня полк наблизився до Проскурова, відкіля було чути гарматну стрілянину. Пізніше довідалися, що там, як завше, на одному місці товклася Окрема кінна дивізія. [Борис Монкевич цей епізод нисвітлив так: "Пізніше виявилось, що там зав'язала бійку Окрема кінна дивізія, але їй не давали ходу чотири ворожі бронепотяги"].

Наші батареї стали на позицію і відкрили вогонь по ворожих бронепотягах.

1-й курінь пішов на станцію Гречани, 2-й — на центр міста. Пластунів кинуто на станцію. Скорим кроком, а навіть бігом, пластуни кинулися вперед- попри те що ворог відкрив по них сильний гарматний вогонь. За півгодини бравурною атакою пластуни опанували станцію. Ворожі бронепотяги поспішно відійшли на Деражню.

У місті населення вітало Запорожців квітами. Вже пізно, десь о 8-й вечора, розташувалися на нічліг у с. Заріччя, виставивши забезпечення на Лісові Гринівці й Олешин. Ніч минула спокійно. 26 вересня вранці згідно і наказом полк зайняв села Лісові Гринівці й Олешин, де й розташувалася охорона лівого крила армії. [Борис Монкевич додав: "В час прибуття 2-ГО куреня до Лісових Гринівців за 4 версти в с. Пашківці стояв ворожий кінний полк у 140 шабель, який зараз же відступив, очевидно довідавшись про наступ Чорних. З боку Проскурова цілий час було чути гарматну стрілянину. Погода сонячна і тепла"].

На Старокостянтинів

27 вересня в післяполудневі години прибув 1-й курінь. Полк у повному складі згідно з наказом вирушив на Старокостянтинів. Кінні сотні, кулеметна сотня, дві батареї і пластунський курінь йшли довгою колоною і на вечір прибули до села Михайлівці, що за 15 км від Старокостянтинова. Тут заночували. В напрямку Красилова і Кузьмина вислано роз'їзди, котрі повернулися о 3-й ночі й доповіли, що ворога там немає, а за відомостями селян, у Старокостянтинові — поляки.

28 вересня о 7-й годині ранку ми мали вирушати далі, але випадок сплутав усі плани. Козак 2-ї сотні, зв'язковий при штабі дивізії, прибув до полку о 1-й ночі й доповів оперативному ад'ютантові сотнику Бугарину, що дорогою загубив наказ на 28 вересня. Бугарин не послав одразу другого зв'язкового до штабу, а залишивши вирішення справи до ранку, і тепер у штабі полку всі сиділи і розводили руками. Що робити?

Скликали до штабу полку командирів сотень. Майже всі висловилися за те, щоб повернутися до Проскурова, але командир гарматного куреня поручник Лазар зауважив, що це безглуздя, не виконавши попереднього наказу, не знаючи напевно, хто є у Старокостянтинові, повертати назад. Вирішили послати до Старокостянтинова в роз'їзд 5-ту сотню, а до штабу дивізії — новий зв'язок за наказом. Старшини на відправі згадували полковника Дяченка, бо щось подібне при ньому не могло статися. Розпустив Броже свій штаб.

Надійшов вечір, а зв'язку із Проскурова немає. О 6-й годині вечора до Проскурова вислано ще двох козаків. О 9-й вони повернулися і повідомили, що від селян взнали, що с. Пашківці зайняте ворожою кіннотою до 500 шабель, а ворожі стежі — за 5–6 км від Западинців. Відтак, швидше за все, Проскурів наші частини залишили і полк відрізаний від своїх.

Негайно вислано сильні роз'їзди на Проскурів (це треба було зробити одразу) і на Красилів. Виставлено застави. Полк напоготові. Повернулася 5-та сотня, що зайняла м. Старокостянтинів без бою. Населення щиро вітало козаків і закидало їх квітами. Цього ж вечора до полку прибув зв'язок від 6-ї польської дивізії, що опанувала станцію Шепетівку.

29 вересня о 5-й ранку із Красилова повернувся роз'їзд і повідомив, що там нікого немає. Заграли сідлання і збірку. Полк вирушив дорогою на Проскурів, Броже не витримав нервово…

Не доходячи до Заруддя, зустріли свій роз'їзд, який повертався з Проскурова. Від нього довідалися, що штаб Лівої групи [Армії УНР] стоїть у Проскурові, а штаб Запорозької дивізії — в містечку Меджибожі. Ці відомості всіх дуже потішили.

Полк повертає назад до Западинців і через Моломолинці — на Меджибіж. У селі Волосівці, куди полк прибув о 4-й пополудні й розташувався на відпочинок, одержав з дивізії відомості, що ворог у великій кількості гуртується в с. Шурубкове, намагаючись вибити запорожців з Меджибожа.

Спочивши з півгодини, полк риссю рушив у наскок на с. Шурубкове. Не доїжджаючи 2 км до села, гармати стали на позицію, пластунський курінь розгорнувся вздовж р. Бужок, 2-й курінь пішов чолово, а перший мав обійти з лівого крила. Як видно, ворог не чекав нападу з цього боку, бо гармати і далі стріляли по Меджибожі.

Кінні і пластунські сотні вільно підійшли до самого села. Відкрили вогонь наші батареї, після чого сотні з криком "Слава!" пішли в атаку. Для ворога це стало такою великою несподіванкою, що він одразу розгубився. Його обози у страшенній паніці загатили головну вулицю села. Піхота метушилася поміж возами і розгублено кудись стріляла. Все тікало, куди очі бачать. Такої паніки полк давно не бачив, і як це не дивно, але козаки майже не рубали, а з реготом били по спинах ворожу піхоту.

Внаслідок цієї атаки полк забрав у полон понад 300 чоловік, обоз із різним майном, близько 100 візків і 5 возів гарматних набоїв. Переслідуючи ворога, що тікав на Летичів, 2-га сотня хорунжого [Федора] Редьки і сотня І Бориса] Андрущенка захопили в полон гармату з кіньми і їздовими, кулемет "Максим" та 6 легких кулеметів.

На нічліг полк повернув у с. Волосівці.

Летичівські бої

30 вересня о 3-й годині дня згідно з наказом штабу дивізії полк [Чорних запорожців] вирушив у напрямку Летичева вслід за ворогом. В 11-й годині вечора прибули до с. Щедрова (с. Шедрів, тепер у складі Летичева. -Ред.), ЩО на Бузі за 3 км від Летичева. Ворог, попаливши всі мости, на східному боці річки виставив застави. Відразу почалася кулеметна стрілянина з обох боків і продовжувалася цілу ніч. Полк розташувався в селі, залишивши обози в полі за селом. У забезпеченні — пластунська сотня.