РОЗДІЛ V РОЗПОВІДІ ПРО ВИДІННЯ І ПРИВИДИ

Але все було набагато простіше: мерців закопали в землю не дуже глибоко. Від гниття людських тіл з-під землі ішов сморід. На свіжому повітрі він був майже зовсім невідчутний, та і в палатці його теж не відразу можна було відчути. Але коли генеральша спала, запах, хоча й дуже слабкий, все-таки доходив до неї. Відчуття такого запаху подразнювало носові нерви і по них передавалося в мозок. Зрозуміло, воно справді неприємне. Завдяки йому в мозку ожили спогади про гниюче людське тіло. Генеральші під час її походів з чоловіком не раз доводилось бачити мертві тіла. Пам’ять про бачене ожила в мозку під час сну. Тому генеральша і побачила у сні мерців. Сталося це вночі тому, що під час сну генеральша нічого іншого так виразно не бачила, не чула і не відчувала. Вдень у її голові враження від запаху заглушались різними іншими відчуттями, а вночі не заглушалися. Ось чому її сон виявився наче віщим, хоча насправді в ньому не було нічого чудесного.

Був ще такий випадок. Людина побачила у сні, що її вкусив за ногу собака. Через кілька днів на цьому самому місці ноги в неї з’явилась хвороба — рак. Виходить, ніби і цей сон віщий. Але й тут сталося те саме, що з генеральшою Сліман: сплячий відчув у сні те, чого ще не міг відчути наяву. Зачатки хвороби були в нього вже тоді, коли він про неї і не гадав. Хвороба спричинила неприємне відчуття в шкірі; від шкіри біль ішов по нервах до головного мозку. Цей біль на початку хвороби був дуже малий і зовсім невідчутний. В мозку він наче глушився різними іншими відчуттями, які в цей самий час виникали в людини. А під час сну всі відчуття людини слабшають; вони наче глухнуть. А коли вони стали слабшими, тоді можна було помітити і біль від рака. Так насправді і сталося. Цим і пояснюється віщий і чудесний сон.

Виходить, ось у чому полягає таємниця віщих і пророчих снів. Сни — це ті ж видіння, тільки в сплячої людини. Виникають вони з тих же причин, що і всі інші. Щоб вони відбулися, потрібна така, а не інша будова мозку, потрібен, крім того, великий запас різних спогадів у мозку про бачене, почуте, читане і взагалі пізнане. Крім того, потрібні певні обставини, які примусили б ожити ці спогади. Все це справді трапляється, і спогади оживають — то в певній послідовності, то безладно. Інколи це трапляється так яскраво, що людина, яка бачила сон, сама не розуміє, у сні це було чи наяву.

ВИДІННЯ, ВИКЛИКАНІ НАВМИСНО

Та ось що цікаво: і видіння, і сни можна викликати штучно.

Про славетного німецького поета Гете розповідають, що він за бажанням міг викликати в своєму мозку різні видіння. «Коли я закриваю очі і трохи нахиляю голову, — так писав поет про себе, — перед моїми очима раптом з’являється якась квітка. Так, я примушую її з’явитись. Квітка починає змінювати свій вигляд. Я бачу, як вона розкривається і зсередини виходять нові квіти, що складаються то з різноколірних, то із зелених листків. Так і з’являються квіти за квітами, і всі різні. Вони з’являються доти, доки я сам бажаю цього. Іноді я бажаю, щоб переді мною з’явилося різноколірне кружальце, і воно справді з’являлось».

Відомі й інші випадки, коли люди бачили такі ж видіння, які вони бажали. Німецький лікар, на прізвище Брозіус, міг викликати за бажанням таке видіння: він бачив самого себе. Перед ним неначе з’являвся його власний двійник. Таке видіння тривало кілька секунд, а потім зникало. Власний двійник з’являється іноді й у сні. Французький учений бачив у сні самого себе, і це страшенно лякало його. Є й такі люди, які можуть бачити у сні ту людину, яку забажають. Перед тим, як лягти спати, вони посилено думають про неї, а від цього бачать її у сні. Мали місце й такі випадки. Якийсь пустельник молиться довго й старанно своєму святому, і цей святий з’являється до нього в ту ж ніч або через деякий час у сні.

Можна викликати видіння й інакше. Так, наприклад, впливає на людину вино та інша отрута. Хто п’є багато вийна, той отруюється ним. Вино входить у кров, яка розносить його по всьому тілу.

Отрута доходить до головного мозку, добирається до клітинок і дуже непокоїть, подразнює їх. Від цього оживають у людини колишні враження. Оживає спогад про бачене, почуте і пережите. Оживають картини і думки. І ось п’яна людина починає бачити видіння, або, просто сказати, марити. Спочатку п’яниця бачить, наприклад, комарів і мух, які літають у нього перед очима. Потім з’являються миші, пацюки і, нарешті, чорти. Відомо, що деякі п’яниці допиваються до білої гарячки і під час марення бачать самого сатану. П’яна людина, зрозуміло, не може відрізнити те, що є, від того, що їй здається.

Подібно до вина і спирту, діє на мозок інша отрута, наприклад опіум і гашиш. Опіум виготовляється з маку, а гашиш — з індійських конопель. Особливо сильно впливає гашиш. При отруєнні цією отрутою видіння виникають одне за одним. Наприклад, здається, що короткі відстані стають величезними, сходи, по яких іде людина, і немов підіймаються до самих хмар. Людині привиджується пекло і рай, ангели і демони. Вона відчуває, що сама стає ангелом, таким легким і ефірним, неначе за спиною відросли крила. Уявлення про час у неї зовсім сплутується: секунди здаються роками, хвилини — віками. Видіння минають одне за одним.

Дуже впливає на мозок і опіум. Щоб бачити видіння, опіум курять, як тютюн. Тисячі людей отруюються опіумом. їм здається, що вони підносяться на небо і розмовляють з богами. Куріння опіуму дає їм величезну насолоду, хоча зовсім розладнує здоров’я. Один англійський лікар спробував якось прийняти трохи опіуму, розчиненого в спирті. Одразу ж він побачив видіння. Було це так: лікар їхав морем до своєї родички і лежав на койці в каюті. Опіум він прийняв, щоб запобігти морській хворобі. Враз лікар побачив перед собою родичку, до якої їхав, і так виразно, що навіть злякався. Вона мов жива стояла перед ним. Лікар зовсім не спав. Він цілком усвідомлював, що видіння бачить завдяки опіуму. І все ж не міг одігнати його від себе.

ВИДІННЯ ВІД ХВОРОБ

Бувають видіння і від різних хвороб. Наприклад, від тифозної гарячки, від пропасниць, але найбільше від нервових хвороб і захворювання мозку. Найчастіше бачать видіння люди нервові і душевнохворі. Такими були мусульманський пророк Магомет[25], лжемесія Саббатай Цеві та багато інших. Чимало таких хворих було серед пустельників, які жили, постячи і молячись, умертвляли плоть і, кінець кінцем, доводили себе різними засобами до божевілля. Через це в житіях святих часто розповідається про різні видіння, які до них з’являлись.

Бачать їх нерідко і люди зовсім не святі. Ось, наприклад, розповідь про одного французького жандарма, в якого дуже розладнались нерви, і він почав бачити через це видіння, чути таємничі голоси і, нарешті, став зовсім душевнохворим.

Це було в березні 1862 року. Імператор французький Наполеон III підписав тоді смертний вирок якомусь безталанному біднякові. Підписав, тримаючи перо в білій випещеній руці, і заспокоївся, неначе він був зовсім не причетний до смерті бідняка. Те, що підписав імператор, пішло, як звичайно, на виконання до ката і жандармів. Одного жандарма призначили бути присутнім при виконанні смертного вироку. Частину ночі він вартував біля засудженого, бачив, як кат одягав того, а в момент страти стояв за кілька кроків від ешафота. В цей час жандарм відчував глибоке хвилювання в душі. Він бачив беззахисну людину, яку збираються знищити озброєні люди, одягнуті в мундири. Жандарма охопив нервовий дрож, якого він не міг пересилити. Вирок було виконано. Образ людини, убитої за всіма правилами закону, довго переслідував жандарма. Він наче бачив її перед своїми очима. Нерви жандарма розладнувались дедалі більше і більше. Незабаром у нього з’явилась думка, що начальник може і на нього донести. Ця думка ще більше стурбувала жандарма. Через кілька днів йому приснився сон, ніби його самого, без будь-якого суду, мають стратити за наказом міністра. Жандарм бачив у сні, як йому зв’язали руки і ноги і поволокли до ешафота. Такий сон, зрозуміло, приснився тому, що душа жандарма була дуже схвильована баченою смертною карою. Цей сон ще дужче занепокоїв його. Жандарм замислився над своїм сном: чи не віщий сон він бачив? Йому здавалось, що інші жандарми перешіптуються про нього. Почулося, ніби вони говорять про його страту.

Одного вечора він ліг спати і раптом почув голос, що виходив з настінного годинника. Голос казав: «Ти загинеш, ти загинеш. Через два дні тебе стратять». Жандарм схопився, заглянув у годинник, але там нічого не було. Ліг знову спати, і знову почувся йому той самий голос. Жандарм знову схопився. Так минула вся ніч. Те саме було і другого дня. Жандарм був упевнений, що його скоро стратять. Він вийшов із казарми, сів на коня і поскакав, сам не знаючи куди. Жандарм хотів було вистрілити в самого себе. Раптом він побачив людину з довгою бородою. Жандарм прицілився в цю людину, але вона відразу зникла. Жандарм опустив рушницю: людина знову з’явилась. Потім з’явились якісь дівчата в кринолінах і почали танцювати над головою жандарма. Приїхали інші жандарми і почали його хапати. Але той не тямив себе: він був певен, що його поведуть зараз на страту, і почав несамовито кричати. Йому здалося, що по дорозі жандарми хочуть його зарізати. Він почав кричати ще голосніше. Його зв’язали і замкнули в якійсь кімнаті. Тоді йому знову почулися чиїсь голоси, на цей раз жіночі. Вони казали: «Бідолашний, безталанний чоловіче, через дві години тебе буде страчено». Жандарм лежав і слухав.

Так минуло кілька днів. А голоси все повторювали йому про страту. Жандарм зовсім не міг засмути. Нарешті, заснув на кілька хвилин, а коли прокинувся, то відчув велике полегшення. Голова жандарма була цілком здоровою. Він ясно почав пригадувати все, що сталося. Пригадав, що одержує платню за те, що присутній при страті і підводить для цього людей. Жандарм став знову жандармом. Розлад нервів минув. Видіння зникли. Розум був цілим і здоровим. Усе-таки його відправили на лікування в лікарню для душевнохворих. Звідти він виписався зовсім здоровим і взявся за колишню справу. Всі ці видіння і голоси жандарм бачив через розлад нервів.

ЧАСИ, ЗРУЧНІ ДЛЯ ВИДІНЬ ТА ІНШИХ ЧУДЕС

Людей з розладнаними, хворими нервами дуже багато в усіх країнах.

Особливо багато їх там, де важко живеться трудовому народові. Під час великого народного лиха таких хворих стає все більше і більше. Коли нещастя минає, кількість нервовохворих трохи зменшується.