Розділ «Ж-З»

В українській армії з 12.01.1918 р. — командир 2-ї Сердюцької гарматної бригади військ Центральної Ради. З 29.04.1918 р. — молодший помічник начальника 2-го відділу Головного артилерійського управління (ГАУ) Військового міністерства УНР, згодом — Української Держави. З 06.07.1918 р. — поза штатом ГАУ, згодом — штаб-старшина для доручень, начальник частини постачання амуніції та телеграфного майна ГАУ 3 16.11.1919 р перебував у резерві старшин ГАу. 3 25.04.1920 р. — начальник Київського артилерійського склепу (складу) Армії УНР. 3 07.07.1920 р. — т. в. о. постійного члена артилерійського комітету артилерійської управи Військового міністерства УНР.

У 1920-30-х рр. жив на еміграції у Польщі.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 311. — С. 99; Спр. 730. — С. 74–75.

ЗАКРЕВСЬКИЙ Яків Авксентійович

(23.10.1893-19.06.1965) — підполковник Армії УНР.

Народився у с Рубань Брацлавського повіту Подільської губернії. Під час Першої світової війни закінчив школу прапорщиків, брав участь у боях. Останнє звання у російській армії — поручик.

Закревський Яків, фото поч. 60-х років (Енциклопедія Української Діяспори. — Київ — Нью- Йорк — Чікаго — Мельборн. — 1995. — Т. 4 (Австралія — Азія — Африка))

1917–1920 рр. — у Дієвій армії УНР. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин. З кінця 1918 р. служив у 1-му полку Січових стрільців військ Директорії та Дієвої армії УНР. У 1920—23 рр — старшина 10-го куреня 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

У 1923–1944 рр. жив у Володимирі-Во- линському, звідки виїхав до Німеччини, а у 1950 р. — до Австралії. Помер та похований у Аделаїді.

ЦДАВОУ. -Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. -С. 16; Енциклопедія Української Діяспори. — Київ- Нью-Йорк — Чікаго — Мельборн. — 1995. — Т. 4. — С. 45; Дороговказ. — Торонто. — 1965. — Ч. 26. — С. 14–15.

ЗАКРЖЕВСЬКИЙ Василь Іванович

(29.12.1865—?) — начальник управління Дієвої армії УНР.

Народився у м. Кобеляки Полтавської губернії. Закінчив Полтавську класичну гімназію, Московський університет, військово-училищні курси Московського піхотного юнкерського училища (1887), вийшов підпоручиком до 10-го саперного батальйону. Згодом закінчив офіцерський клас Військово-Електротехнічної школи у Петербурзі. Тривалий час працював завідувачем електротехнічної лабораторії та керівником практичних занять з електроніки у Військово-електротехнічній школі, вихователем кадетського корпусу, звідувачем електротехнічної станції. З 21.07.1906 р. — командир 1-ї Кавказької іскрової роти. З 06.12.1910 р. — полковник. З 09.09.1913 р. — командир 4-ї іскрової роти, що під час Першої світової війни була розгорнута у 4-й телеграфний дивізіон. У 1916–1917 рр. — начальник радіотелеграфних частин Південно-Західного фронту. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

З 30.12.1917 р. — на службі в українській армії — інспектор радіочастин Українського фронту, створеного з колишніх Південно-Західного та Румунського фронтів. У 1918 р. — інспектор радіочастин Армії Української Держави. З 23.08.1918 р. — начальник Електротехнічної управи Військового міністерства Української Держави. З 11.09.1919 р. — начальник Головного інженерного управління Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 226–229; Список полковников 1914. — СПб. — 1914. — С. 856.

ЗАКУСИЛО Петро Климентійович

(01.12.1890-?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Базар Овруцького повіту Волинської губернії. Закінчив Житомирську духовну семінарію, Віленське військове училище (1916). У складі 451-го піхотного полку брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

У 1918–1919 рр. отаман Вільного Козацтва та повстанців містечка Базар Подільської губернії. У серпні 1919 р. зі своїм повстанським загоном приєднався до 2-го Галицького корпусу Української Галицької армії. У 1920–1922 рр. — старшина 27-го та 21-го куренів 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У 1920—30-х рр. — мешкав у Польщі, з 1945 р. — у Німеччині.

ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 37; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1593. — С. 115.

ЗАЛЕВСЬКИЙ Болеслав Миколайович

(-09.1896-04.1945) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Бар Подільської губернії. Останнє звання у російській армії — прапорщик.

З 1918 р. служив в Окремій Запорізькій дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. У 1920–1921 рр. — командир 5-го Богданівського куреня 2-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.