TextBook (3.04.1893—26.01.1966) — підполковник Армії УНР.
Нагородній Юрій, фото 30-х років (За Державність. — Варшава. — 1938. — Ч. 8)
Народився у м. Гайсин Подільської губернії. Закінчив Олександрівську гімназію (Санкт-Петербург), 2-гу Оранієнбаумську школу прапорщиків (1915). Брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
З 10.12.1919 р. на службі в Дієвій армії УНР. У 1920–1923 рр. — командир сотні 3-го кінного полку 3-ї Залізної дивізії Армії УНР
У 1924 р. закінчив правничо-економічний факультет Познанського університету. На еміграції в Польщі. Під час Другої світової війни виїхав до Німеччини, а звідти у 1949 р. — до США. Жив у м. Клівленд.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 48; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 1593. — С. 26–27; «За державність» — Варшава. — 1938. — Ч. 8. — С. 80–81; «Дороговказ». — Торонто. — 1966. — Ч. 28. — С. 30.
ЗАГРОДСЬКИЙ Олександр Олександрович(10.04.1889-04.08.1968) — генерал-хорунжий Армії УНР (генерал-полковник в еміграції).
Загродський Олександр, портрет 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1935. — Ч. 5)
Деякі видання подають помилкову дату народження — 18.04.1880 р. Походив з родини священика с. Зеленки Уманського повіту Київської губернії. Закінчив 3 класи
Київської духовної семінарії. 20.11.1912 р. був покликаний до армії та зарахований солдатом до 74-го піхотного Ставропольського полку (Умань). З 30.06.1913 р. — молодший унтер-офіцер. З 28.03.1914 р. — старший унтер-офіцер. 18.06.1914 р. витримав іспит на звання прапорщика (отримав 22.08.1914 р.). Учасник Першої світової війни. Нагороджений Георгіївською зброєю за нічний бій з 24 на 25.11.1914 р. Мав кілька поранень: кульове навиліт у верхню частину живота у бою біля Рогатина (17.08.1914 р.), у бою біля с. Сюсферд (25.11.1914) та біля с. Чебахаза (22.03.1915 р.). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Загродський Олександр, фото 60-х років (У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью- Йорк. — 1973)
З листопада 1917 р. — командир Київського вартового полку військ Центральної Ради. З 09.02.1918 р. — командир 1-го Запорізького куреня військ Центральної Ради. З 15.03.1918 р. — командир 1-го Запорізького полку Армії УНР, розгорнутого з куреня після повернення до Києва. Під час правління П. Скоропадського, не зважаючи на звання штабс-капітана, залишився на посаді командира полку. 21.10.1918 р. був підвищений до рангу капітана з перейменуванням у сотника. 3 16.11.1918 р., після протигетьманського повстання на Харківщині — командир Запорізької дивізії військ Директорії. З 19.12.1918 р. — за сумісництвом командувач українських військ на Харківщині. З 28.02.1919 р. — за сумісництвом помічник командувача Східного фронту Дієвої армії УНР. 21.03.1919 р. був членом т. зв. революційної ради у Вапнярці. З травня 1919 р. — начальник 6-ї Запорізької дивізії. З 10.06.1919 р. — помічник начальника Запорізької групи Дієвої армії УНР. 01–10.09.1919 р. — в. о. командувача Запорізької групи Дієвої армії УНР. З 10.09.1919 р. — командувач Волинської групи Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу — начальник Збірної Волинської дивізії. У лютому — квітні 1920 р. захворів на тиф, лікувався у рідному селі (т. в. о. начальника дивізії у цей час був генерал Н. Никонів). З 15.05.1920 р. — начальник 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.
З 1923 р. — на еміграції у Польщі, жив у Калішу. З 1944 р. — в Австрії. З 1950 р. — у США (Нью-Йорк). Помер у Нью-Йорку, похований на православному цвинтарі у Баунд-Бруці.
РГВИА. -Ф. 409. -Оп. 1. -Спр. 51410. -п/с 508; Тютюнник Ю Зимовий похід. — Львів. — 1922; Тризуб. — Нью-Йорк. — 1968. — Ч. 50. — С. 24; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1968. - № 4. — С. 56–58; Вояки своєму генералові//Український Комбатант. — Мюнхен. — 1962. — Ч. 8. — С. 21–24.
ЗАДОРОЖНИЙ Дмитро Пилипович(1889—?) — підполковник Армії УНР.
Походив з Ізюмського повіту Харківської губернії. Брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — поручик
У 1919 р. — старшина 51-го пішого дієвого полку ім. С. Наливайка Дієвої армії УНР. З середини червня 1919 р. — командир 3-го куреня 3-го пішого Подільського полку 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. Згодом — комендант штабу цієї дивізії. У 1920–1921 рр. — комендант штабу 2-ї Волинської дивізії Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.
Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежність//За Державність. — Варшава — 1939. — Ч. 9. — С 24; ЦДАВОУ. — Ф. 1078 — Оп. 2. — Спр. 219. — С 116; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 7
ЗАІКОВСЬКИЙ Володимир Олександрович(22.02.1870—?) — полковник Армії УНР.
Походив із дворян Київської губернії. Народився у Житомирі. Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівськеучилище(1890), Офіцерську артилерійську школу. Служив у 12-й артилерійській бригаді (Проскурів), згодом — в Окремому Забайкальському артилерійському дивізіоні. З 1900 р. — начальник 1-го парку 2-ї Східно-Сибірської стрілецької артилерійської бригади. З 1906 р. служив у 33-й артилерійській бригаді (Київ). З 25.01.1909 р. — підполковник, командир 2-ї батареї 44-ї артилерійської бригади (Ніжин). З 18.07.1914 р. — командир 2-го дивізіону 70-ї артилерійської бригади. З 07.07.1915 р. — полковник. У 1917 р. — начальник 70-ї гарматної бригади на Північному фронті.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ж-З“ на сторінці 6. Приємного читання.