Розділ «Ж-З»

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С. 40-зв. — 41; Список Генерального штаба на 1914. — СПб. — 1914.

ЖУКОВСЬКИЙ Олександр Тимофійович

(22.11.1884–1925?) — підполковник Армії УНР, військовий міністр УНР.

Закінчив Камянець-Подільську духовну семінарію, Одеське піхотне юнкерське училище (1907), вийшов до 110-го піхотного Камського полку (Ковно). 22.12.1911 р. перевівся до 9-ї Ломжинської прикордонної бригади, яка на початку Першої світової війни була переформована у 4-й Німанський прикордонний піхотний полк. У складі цього полку брав участь у Першій світовій війні. З 12.09.1916 р. — підполковник, командир батальйону та помічник командира полку. Нагороджений Георгіївською зброєю (14.11.1916).

Жуковський Олександр, фото 1919 року (ЦДАВОУ)

На II Всеукраїнському військовому з'їзді 05–11.06.1917 р. був обраний членом Українського Генерального військового комітету, завідував агітаційно-просвітнім та організаційним відділом УГВК. З кінця липня 1917 р. — представник Українського Генерального військового комітету при Генеральному штабі у Петрограді. Після Жовтневого перевороту повернувся до Києва, був помічником українського генерального військового секретаря С. Петлюри. Брав безпосередню участь у січневих (29.01.1918 р.) боях проти більшовиків у Києві. З 12.02.1918 р. (фактично — з 09.02.1918 р.) — військовий міністр Центральної Ради. 28.04.1918 р. був заарештований та ув'язнений німцями у справі банкіра Доброго. З 15.12.1918 р. — начальник Окремого корпусу кордонної охорони УНР. З березня 1919 р. — посол та військовий аташе УНР у Чехо-Словаччині та голова всіх посольств УНР за кордоном. З 16.03.1920 р. — ревізор українських дипломатичних місій за кордоном.

За деякими даними у 1922 р. повернувся в Україну, де й помер.

ЦДАВОУ. — Ф. 3543 — особистий фонд Жуковського О. Т. (Оп. 1—16 справ; Оп. 2–6 справ); Личный состав чинов отдельного корпуса пограничной стражи на 1913. — СПб. — 1913. — С. 492, Євтимович В. Здобуття «Праги»//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1938. — Ч. 3. — С 5-18, Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938; Записна книжечка О. Жуковського з 1919 року// Український історик. — Торонто. — 1983. — Ч. 2–4; 1986. — Ч. 1–2. — С. 75–86; Ч. 3–4. — С. 97–111; Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 405–407.

ЖУКОВСЬКИЙ Леонтій Михайлович

(23.04.1874-?) — полковник Армії УНР.

Закінчив Ярославську гімназію, Єлисаветградське кавалерійське училище за 2-м розрядом (1897), служив у 176-му піхотному Переволочненському полку (Звенигородка). З 26.02.1906 р. служив у прикордонній сторожі — у 18-й Волинській бригаді. Брав участь у Першій світо вій війні. Останнє звання у російській армії — підполковник.

В Армії УНР — з весни 1920р. З 21.04.1921 р. — полковник, начальник Спільної школи підстаршин 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 57–60, 87; Личный состав чинов отдельного корпуса пограничной стражи на 1913. — СПб. — 1913. — С. 257.

ЖУПІНАС Дмитро Васильович

(24.05.1892-26.08.1968) — полковник Армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції).

Жупінас Дмитро, фото 1921 року (За Державність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

Народився у м. Сміла Київської губернії. Закінчив сільськогосподарське училище. Деякі джерела зазначають, що закінчив кавалерійське училище та служив у 12-му драгунському Стародубівському полку, однак документальних підтверджень немає. За даними штабу Дієвої армії УНР Д. Жупінас — поручик піхоти. Учасник Першої світової війни, був поранений.

З кінця листопада 1918 р — командир 1-го Одеського полку військ Директорії, згодом —

Дієвої армії УНР, який 15.05.1919 р. був з'єднаний із 2-м Чорноморським полком для створення 24-го Запорізького ім. гетьмана П. Сагайдачного полку. Очолював цей полк з травня до грудня 1919 р., до переформування у збірну сотню ім. П. Сагайдачного Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир кінної сотні ім. П. Сагайдачного (входила до складу 2-го Кінно-Запорізького полку), з січня 1920 р. — помічник командира 2-го Кінно-Запорізького полку. З 16.06.1920 р. — командир Кінно-Запорізького полку Армії УНР до його остаточного розформування у 1927 р.

Жупінас Дмитро, фото 60-х років (Пам'ятна книга П'ятдесятиліття Союзу бувших українських вояків в Канаді. — Тамільтон. — 1987)

З 1950 р. жив на еміграції у США, похований у Баунд-Бруці.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 144; Білоус І. Ген-хорунжий Дмитро Жупінас// Вісті Комбатанта. — 1969. — Ч. 1. — С. 79; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 215; ДАСБУ. — Фп. — Спр. 51908. — Т. 3, архівно-слідча справа Должикова П. Г.

ЖУРАХІВ Сергій Іванович

(06.10.1872-?) — полковник Армії УНР