TextBook З осені 1919 р. перебував в Одесі, був мобілізований до Одеського прикордонного батальйону Збройних Сил Півдня Росії як рядовий.
З лютого 1920 р. служив у РСЧА: командир 1-ї роти Одеського прикордонного батальйону, помічник інспектора кавалерії 12-ї армії, начальник штабу Башкирської кавалерійської бригади, помічник інспектора кавалерії КВО, начальник штабу Прикордонної дивізії ВЧК, старший інспектор і заступник начальника військ ВЧК, з грудня 1921 р. — начальник прикордонного відділення оперативного відділу штабу КВО. 01.07.1922 р. був демобілізований із РСЧА за скороченням штатів.
21.06.1924 р. був заарештований за звинуваченням у керівництві контрреволюційною організацією, збиранні шпигунської інформації та передачі її до Польщі. 04.07.1925 р. був засуджений до розстрілу, страчений у Києві.
Справа «Всесоюзної військово-офіцерської контрреволюційної організації» (справа «Весна»), 1930–1931//З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ. — 2002. — Ч. 1. — С. 141–142; Личный состав чинов Отдельного корпуса пограничной стражи на 1913. — СПб. — 1913. — С 289.
БИСТРИЦЬКИЙ Дмитро Володимирович(?—?) — підполковник Армії УНР.
Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1903), військове училище. Станом на 01.01.1910 р. — поручик 202-го Старобільського резервного батальйону (Харків). Останнє звання у російській армії — капітан.
З 21.05.1918 р. — завідувач господарської частини Головного управління Генерального штабу Української Держави. З 01.01.1919 р. — завідувач господарської частини Інструкторської школи старшин. З 21.08.1919 р. — завідувач матеріальної частини експедиції заготівель державних паперів УНР. З 01.11.1920 р. — вартовий старшина Головного управління Генерального штабу УНР.
Помер до 1965 року на еміграції у Франції.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 169. — С. 122.
БИТИНСЬКИЙ (Оверкович) Микола Оверкович(24.11.1893-24.12.1972) — сотник Армії УНР (підполковник в еміграції).
Походив з родини священика м. Літин Подільської губернії. Закінчив педагогічне училище та художньо-промислову школу у Кам'янці- Подільському, школу прапорщиків. Останнє звання у російській армії — поручик.
З 1918 р. служив в українських військових формуваннях. У 1920–1923 рр. — начальник культурно-освітнього відділу штабу 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
Закінчив історичне відділення Українського Високого Педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі, викладав в Українській гімназії у Білках на Закарпатті.
У 1939 р. брав участь у боротьбі військових формувань Карпатської України проти угорських військ.
Битинський Микола, фото 40-х років (Білон П. Спогади. — Пітсбург. — 1952. — Ч. 1)
У 1944–1945 рр. — старшина штабу Української Національної армії П. Шандрука.
З 1951 р. жив на еміграції у Канаді. Автор численних статей з історії української символіки та геральдики.
ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 94. — С.9; Ф. 5235. — Оп. 1. — Спр. 2110, 2111, 2114, 2171, 2172, 2173, 2174 — твори та особисті документи М. Битинського; Тризуб. — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 70. — С. 23; Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег. — 1986. — С. 56; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1973. - № 1. — С. 84–85.
ВІДЕНКО Йосип Гнатович(31.10.1884-?) — підполковник Армії УНР.
Народився у м. Житомир. Унтер-офіцер Кавалергардського полку. Офіцерське звання одержав за бойові заслуги. У 1917 р. служив у 93-му запасному полку Царицинської залоги. Останнє звання у російській армії — прапорщик.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Б“ на сторінці 9. Приємного читання.