Розділ «С»

Список капитанам армейской пехоты на 1911. — СПб. — 1911 — С 1692.

СЕРЕДА Михайло Тимофійович

(1887–1939) — підполковник Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З грудня 1917 р — в. о. начальника штабу 1-ї Української дивізії військ Центральної Ради. З квітня 1918 р. — начальник оперативного відділу штабу 2-ї пішої дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави та Дієвої армії УНР. 17.03.1919 р — начальник штабу 1-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — приділений до штабу Дієвої армії УНР. З 09.10.1920 р. — начальник штабу Запасних військ Армії УНР.

Середа Михайло, фото 1919 року (Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 1)

У 1920—30-х рр. викладав історію в Українській гімназії у Каліші. Автор численних спогадів. За деякими свідченнями у 1945 р. був заарештований органами НКВС. Помер у м. Каліш, похований у Щепіорно.

ЦДАВОУ — Ф. 3683 — особистий фонд Середи М. Т.; Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 137; Середа М. Отаманщина, Отаман Волох//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 5. — С. 12–14; Середа М. Отаман Палієнко//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1929. — Ч. 3. — С. 22–24; Середа М. Отаман Козир-Зірка// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 11. — С. 11–13; Середа М. Отаман Юрко Тютюнник//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 10. — С. 15–17; Середа М. Отаман Волинецу/Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 7–8. — С. 21–25; Середа М. Отаман Божко//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 1. — С 10–12; Середа М. Отаман Ангел//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930 — Ч. 9. — С. 14–16; Середа М. Отаман Шепель// Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. — Ч. 2. — С. 6–8; Середа М. Отаман Ляхович//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 12. — С. 18–20; Середа М. Отаман Семосенко//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 4. — С. 12–14; Колянчук О. Українська військова еміграція у Польщі, 1920–1939. — Львів. -2000. — С. 132

СЕРЕДА Петро Терентійович

(16.05.1888-?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Верхньодніпровськ Катеринославської губернії. На військовій службі з 1908 р. Закінчив Іркутське військове училище (1912). Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. Під час Першої світової війни потрапив до австро-угорського полону.

З травня 1916 р. брав участь у діяльності українського гуртка військовополонених-офіцерів. З квітня 1918 р. — командир 3-го куреня 3-го Сірожупанного полку 1-ї козацько-стрілецької дивізії, сформованої австро-угорським командуванням у таборах військовополонених-українців. У вересні 1918 р. був усунутий з посади за протигетьманську агітацію. З грудня 1918 р. — помічник командира Вінницького полку військ Директорії. З березня 1919 р. — помічник командира 2-го окремого учбового куреня Дієвої армії УНР. З червня 1919 р. — командир 1-го Подільського полку Коша охорони Республіканського ладу УНР. З березня 1920 р. — помічник командира запасного куреня при 4-й бригаді Армії УНР. З 15.05.1920 р. — командир 7-го куреня 3-ї запасної бригади Армії УНР. З 18.08.1920 р. — завідувач господарства 7-го запасного збірного куреня Армії УНР. З 10.11.1920 р. — командир 3-го кулеметного куреня 2-ї бригади 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР, на чолі якого 11.11.1920 р. був інтернований у Румунії.

З 1922 р. до 1940 р. очолював українську громаду у м. Джурджа, Бессарабія. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп 2. — Спр 1067. — С. 70–71; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 66. — С. 73–74, Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)// За Державність. — Каліш. — 1929. — № 1. — С. 83; Порохівський Г. Матеріали до історії 2-ї Кулеметної бригади//За Державність. — Каліш. — Ч. 1. — С. 158; Порохівський Г. Українська військова еміграція в Румунії//Табор. — 1929. -Ч. 11. — С. 76–86; Ч. 12. — С. 75–82. — Ч. 13; Вдовиченко О. Українська військова еміграції в Румунїї//Український Комбатант. — На Чужині. - 1956. -Ч. 4. — С. 20–21.

СИДОРЕНКО Леонід

(?-24.05.1919) — старшина Дієвої армії УНР.

Походив з Чернігівщини. Останнє звання у російській армії — підполковник (?).

З січня 1919 р. — командир 1-го куреня 1-го Синього полку Дієвої армії УНР. З кінця квітня 1919 р. — помічник командира цього ж полку. Загинув у бою за м. Оринін на Поділлі.

Вишнівський О. До історії Синіх і Залізних//За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С. 68—101.

СИДОРЕНКО («Сапорай») Сергій Фролович

(21.09.1897—?) — підполковник Армії УНР.

Народився у с. Герцацьке Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії. Останнє звання у російській армії — прапорщик.

Сидоренко Сергій, фото 1919 року (Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1930. -Ч. 9)

У 1918 р. перебував у складі Українського Козацтва Чернігівщини. З грудня 1918 р. — командир окремої кінної сотні на Чернігівщині. У 1919 р. — командир сотні у складі кінного дивізіону 2-ї пішої дивізії «Запорізька Січ» Дієвої армії УНР. З січня 1920 р. — помічник командира 2-го кінного полку ім. І. Мазепи 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії