TextBook (1881–1950) — полковник Армії УНР.
Рідний брат генерала В. Сінклера.
Закінчив Михайлівське артилерійське училище (1902), служив у 5-й артилерійській бригаді (Житомир). Останнє звання у російській армії — полковник.
У 1918 р. (до 25.10.1918) — начальник 4-го відділу Головної гарматної управи Військового міністерства Української Держави. Згодом — викладач Київської гарматної школи Армії Української Держави. У грудні 1918 р. — начальник Київської гарматної школи. Станом на 24.07.1919 р. — т. в. о. інспектора артилерії Дієвої армії У НР.
Восени 1919 р. служив у Збройних Силах Півдня Росії. З 1921 р. — білоемігрант. Жив у США, у м. Лейк-Вуд, штат Нью-Джерсі. Похований 04.06.1950 р. на місцевому цвинтарі.
ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 38; Незабытые могилы. — Москва — 2005. — Т. 6. — Кн. 1. — С. 569.
СІПКО Микола Платонович(7.05.1891-06(07)09.1963) — полковник Армії УНР.
Походив з козацької родини м. Борзна Чернігівської губернії. Закінчив Чернігівське реальне училище (1909), Михайлівське артилерійське училище (1912), вийшов підпоручиком до 21-ї артилерійської бригади (Владикавказ), у складі якої брав участь у поході до Персії та Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — капітан.
З серпня 1918 р. — командир 2-ї батареї Сердюцького гарматного полку Гетьмана П. Скоропадського. За Гетьманату П. Скоропадського був підвищений до звання військового старшини. З грудня 1918 р. — командир 9-ї батареї Гарматної бригади Січових стрільців військ Директорії, створеної з колишніх сердюків. З січня 1919 р. — командир 10-ї батареї Січових стрільців Дієвої армії УНР. З початку квітня 1919 р. — командир 51-го гарматного полку у Північній групі Дієвої армії УНР. З 02.06.1919 р. — булавний старшина для доручень інспектора артилерії Волинської групи Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою. З березня 1920 р. — командир батареї 6-ї Січової дивізії Армії УНР. З 15.11.1920 р. — командир 17-го гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР.
Сіпко Микола, фото 30-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
З 1923 р. — на еміграції у Чехо-Словаччині. Закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах (1929), працював інженером-гідротехніком у Празі.
У 1938 р. вступив до Союзу Гетьманців-Державників (СГД).
Сіпко Микола, фото 1945 року (ДАСБУ)
З березня 1944 р. був керівником СГД у Чехо-Словаччині.
27.05.1945 р. був заарештований відділом СМЕРШ 53-ї радянської армії. 04.08.1945 р. був вивезений до Києва, де переданий у розпорядження НКВС. Звинувачувався в участі у керівництві СГД. 21.02.1946 р. був засуджений до 10 років виправно-трудових робіт. Термін відбував у таборі ДубровЛАГ (Мордовія). У 1957 р. як чехословацький громадянин виїхав до Праги, звідти емігрував до своєї родини в Аргентині. Помер та похований у м. Маракабіо, Венесуела.
ДАСБУ. — Ф. 6. — Спр. 69550-фп. — Т. 1–3, архівно-слідча справа Росіневича М. О., Сіпка М. П. та інших; ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 653. — С. 104; Дашкевич Р. Артилерія Січових стрільців за Золоті Київські Ворота. — Нью-Йорк. — 1965; Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992; Чорний. До «Бої Сірих за Коростень» ген-хор. А. Пузицького в 2-му збірнику «За Державність»//За Державність. — Каліш. — 1932. — № 3, виправлення; Прохода В. Записки непокірливого. — Новий Ульм. — 1972. — Кн. 2. — С. 324, 354; Самутин П. Командний складі VI-oi Січової стрілецької дивізії 1920 р.// Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1973. — Ч. 3. — С. 80; Некролог//Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1964. - № 2. — С. 61.
СІППОЛЬ Іван Іванович (Ян Янович)(03.03.1861-24.01.1922) — полковник Армії УНР.
Народився у Ліфляндській губернії. Закінчив Віденське піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1886), служив у 105-му піхотному Оренбурзькому полку (Ковно). З 23.11.1902 р. до 24.09.1905 р. перебував у запасі. Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 2-го піхотного Софійського полку (Смоленськ). Останнє звання у російській армії — полковник.
З 01.08.1920 р. — помічник начальника збірного пункту при штабі Армії УНР. Помер у таборі Стрілково.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С 34–55; Спр. 900. — С. 140; Список капитанам армейской пехоты на 1911. — СПб. — 1911. — С 849
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „С“ на сторінці 14. Приємного читання.