Розділ «П»

З кінця квітня 1917 р. до 20.05.1917 р. — командир 1-го Українського козацького полку ім. Б. Хмельницького. Потому виїхав на Кавказький фронт. Подальша доля невідома.

Дорошенко Д Історія України, 1917–1923 рр. — Київ. — 2002. — Т. 1. — С. 248.

ПУХТАЄВИЧ Володимир Васильович

(1886 — після 1921) — начальник дивізії військ Центральної Ради.

Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик 181-го піхотного резервного Остроленського полку (Скерневиці). Під час Першої світової війни потрапив до німецького полону. Останнє звання у російській армії — підполковник.

У 1917 р. перебував в офіцерському таборі для полонених Ганноверіш-Мюнден, де приєднався до українського військового руху. З січня 1918 р. — командир 1-го Українського (Синьожупанного) полку. З 08.03.1918 р. — т. в. о. начальника 2-ї Української (Синьожупанної) дивізії та за сумісництюм — командир 7-го Українського (Синьожупанного) полку, що формувались у Ковелі 30.04.1918 р. залишив посаду у зв'язку з розформуванням дивізії.

У 1919–1920 рр. служив у Збройних Силах Півдня Росії. З 1921 р. перебував на еміграції у Румунії. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 4060. — Оп. 1. — Спр. 14. — С. 73–80; Ф. 4585. — Оп. 1. — Спр. 21. — С. 15–35; Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938. — С. 36, 45; Омельченко Т. Мої спогади про Синіх//За Державність. — Варшава. — 1937. — Ч. 7. — С. 57–67. Петроград. — 1916. — С. 168; Список флота на 1917. — Петроград. — С. 18.

ПЧЕЛЬНІКОВ Андрій Андрійович

(1880 — після 1935) — капітан 1-го рангу Військово-морського флоту УНР.

Закінчив Морський кадетський корпус (1900). Протягом 20–30.05.1918 р. та 14.08.15.111918 р. був помічником начальника Головного Морського штабу Української Держави.

26.041919 р. — 01.01.1920 р. — начальник Головного Морського штабу УНР.

У подальшому перебував у Збройних Силах Півдня Росії. Білоемігрант, жив у Любляні (Словенія).

Шрамченко С. Український Головний Морський штаб у 1917/21//Табір. — Варшава. — Ч. 17. — С. 47–49; Список флота на 11.04.1916. -

ПШИЧКІН Іван Петрович

(?—?) — начальник штабу дивізії Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — поручик 34-го піхотного Севського полку (Полтава). Останнє звання у російській армії — підполковник.

У 1918 р. служив в українській армії — в Окремому корпусі кордонної охорони УНР. З 07.05.1919 р. — начальник штабу 19-ї пішої дієвої дивізії Дієвої армії УНР. 19.05.1919 р. був захоплений бунтівниками 19-ї дивізії та переданий більшовикам, ймовірно — розстріляний.

ЦДАВОУ. — Ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 144.

***

Генерал Михайло Омелянович-Павленко серед старшин та медичного персоналу Галицької армії, лютий 1919 року (фото з приватної колекції)