Розділ «Л»

Народився у м. Керч. Закінчив медичний факультет Казанського університету. Працював земським лікарем на Херсонщині, Полтавщині та в Одесі. Був одним із засновників «Братства Тарасівців».

Липа Іван, фото кін. 19-го століття (і видання: Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1)

Одразу після Лютневої революції 1917 р. — видавець тижневика «Українське Слово» в Одесі. Комісар Центральної Ради в Одесі. У 1918 р. — лікар-інспектор в Одесі. З 01.01.1919 р. — міністр віросповідань в уряді УНР. З червня 1919 р. до грудня 1919 р. — головний лікар Військового міністерства УНР та Житомирської юнацької школи. У 1921 р. входив до складу Ради Республіки, був міністром здоров'я.

З березня 1922 р. жив у Винниках під Львовом. Там помер та похований.

Липа Ю. Галичани над морем//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1936. — Ч. 3. — С. 7—11; Українські лікарі. — Львів. — 1994. — Т. 1. — С. 126.

ЛИПНИЦЬКИЙ Юліан Денисович

(1890-07.06.1929) — полковник Армії УНР.

Останнє звання у російській армії — поручик.

Антончук Д. «Вапнярська Республіка»//За Державність. — Варшава — 1939. - № 9. — С. 153–163; Записна книжечка О. Жуковського з 1919 року//Український історик. — Торонто. — 1986. — Ч. 3–4. — С. 108.

ЛИПОВЕЦЬ Карпо Андрійович

(?—07.1919) — старшина української армії.

Народився у Гадячі Полтавської губернії. У 1914–1917 рр. служив у 240-му піхотному Ваврському полку. Нагороджений Георгіївською зброєю (21.11.1915 р. за бій 13–14.12.1914 р.). Останнє звання у російській армії — підполковник.

Липницький Юліан, фото 1920 року (За Держав ність. — Варшава. — 1939. — Ч. 9)

Восени 1917 р. був ініціатором виокремлення українців 60-ї піхотної дивізії в Український полк ім. Пилипа Орлика.

У липні 1919 р. був розстріляний білими у Полтаві за відмову служити в Збройних Силах Півдня Росії.

З 15.11.1918 р. — начальник організаційного відділу штабу військ Директорії. Станом на 12.02.1919 р. — начальник Персональної управи Головного штабу Дієвої армії УНР. З 21.03.1919 р. — член т. зв. Тимчасового уряду Південно-Західної області УНР, що вів переговори з більшовиками (т. зв. Вапнярська Республіка). З 16 травня 1919 р. — помічник головного державного інспектора Дієвої армії УНР. У серпні 1919 р. був членом делегації УНР у Польщі на мирних переговорах. Станом на 12.11.1919 р. — начальник залоги Кам'янця-Подільського.

Станом на 20.12.1922 р. — начальник української збірної команди при Військово-спортивному клубі у Варшаві. Помер у Варшаві, похований на православному цвинтарі Воля.

Кущинський А В Летючі сотні «Українського Вільного Козацтва»//За Державність. — Торонто. — 1964. — Ч. 10. — С. 173–174; Кущинський А Спогад з 1917-го року//Українське Козацтво. — 1974. — Ч. 28. — С. 25–28.

ЛИПОВЕЦЬКИЙ (Хухлій-Липовецький) Іван Прохорович

(24.03.1897-30.12.1975) — сотник Армії УНР (підполковник в еміграції).

Народився у Рівному Закінчив комерційне училище, навчався у Київському комерційному інституті. У 1916 р. був мобілізований до армії, служив у 83-й артилерійській бригаді. Згодом закінчив 4-ту Київську школу прапорщиків (1917). Останнє звання у російській армії — прапорщик.

З кінця 1919 р. служив у Корпусі Січових стрільців Дієвої армії УНР, був членом редколегії часопису «Український Стрілець». У 1920 р. — у 6-й Січовій дивізії Армії УНР, був керівником дивізійної друкарні та видавництва.

З 1923 р. жив на еміграції у Варшаві. Закінчив Вищу комерційну школу, працював у польській Головній статистичній управі. Був членом редколегії часопису «На чужині».