Розділ «Л»

У лютому — серпні 1918 р. начальник 46-го автовідділення, яке оголосило себе польським.

З 09.08.1918 р. — на українській службі: командир 1-ї батареї 2-го автопанцерного дивізіону Армії Української Держави. З 01.04.1919 р. — начальник автомайстерні Київського авіапарку Дієвої армії УНР. З 01.08.1919 р. — тимчасовий начальник Київського авіапарку. З 15.10.1919 р. — начальник самохідного відділу Головного інженерного управління Дієвої армії УНР. З 01.06.1920 р. перебував у резерві старшин Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. З 12.08.1920 р. — т. в. о. референта Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 606. — С. 13.

ЛІПСЬКИЙ Андрій Васильович

(?—?) — підполковник Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик 4-ї Східно-Сибірської стрілецької артилерійської бригади (с. Пісчанка біля Чити). Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 31.11.1920 р. був приділений до артилерійської частини штабу Армії УНР, куди прибув з української місії у Варшаві.

У 1921–1923 рр. — начальник артилерійського відділу Спільної юнацької школи Армії УНР.

ЦДАВОУ — Ф. 1075 — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 34–55; Отрешко-Арський М. Воєнні школи Дієвої армії УНР//Тризуб. — 1973. — Ч. 71. — С. 9–18.

ЛІТОВЧИК Зиновій Пилипович

(28.10.1891-?) — сотник Армії УНР.

Народився у с. Підляшшя Кобринського повіту Гродненської губернії. Закінчив Гродненську гімназію, 1-шу Житомирську школу прапорщиків (22.12.1916). Брав участь у Першій світовій війні у складі 258-го піхотного Кишинівського та 603-го піхотного Нарочського полків. З 19.09.1917 р. — офіцер 38-го піхотного Тобольського полку. Останнє звання у російській армії — підпоручик.

З 06.12.1917 р. — командир сотні 1-го Республіканського (імені УНР) полку військ Центральної Ради, з 09.12.1917 р. — полковий ад'ютант цього полку. З 09.02.1918 р ад'ютант 2-го Запорізького куреня Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. 25.03.1918 р. — помічник ад'ютанта 2-го Запорізького полку Армії УНР, а з 13.04.1918 р. — ад'ютант цього полку. З 17.11.1918 р. — т. в. о. начальника штабу Лівобережного фронту військ Директорії; з 26.11.1918 р. — начальник інспекторсько-господарського відділу штабу Лівобережного фронту військ Директорії; з 26.11.1918 р. — 2-й генерал-кшртирмейстер штабу Лівобережного фронту військ Директорії.

З 25.01.1919 р. — вартовий штаб-старшина штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР, З 6.12.1919 р. перебував на лікуванні у шпиталі м. Луцьк. З 06.02.1920 р. — старшина штабу 2-ї дивізії Армії УНР, з 21.05.1920 р. — начальник штабу 6-ї запасної бригади Армії УНР, з 14.06.1920 р. — старший ад'ютант штабу бригади; з 18.08.1920 р. начальник штабу 2-ї збірної запасної бригади Армії УНР; з 25.08.1920 р. — начальник муштрово-інспекторського відділу штабу 2-ї збірної запасної бригади. З 14.09.1920 р. — начальник муштрово-інспекторського відділу штабу 2-ї Кулеметної бригади 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. Доля після 1921 р. невідома.

Омелянович-Павленко М. Спогади українського коман дарма. — Київ. — 2002. — С. 215; Шемет С. Полковник Петро Болбочан//Хліборобська Україна. — Відень. 1922–1923. — Кн. 4. — С. 200–236; Порохівський Г. Матеріали до історії 2-ї Кулеметної бригади//За Державність. — Каліш. — Ч. 1. — С. 135–164; ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 66. — С. 48.

ЛІШЕВ Сергій

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

У 1918 р. — сотник 1-го легкого гарматного полку. За Гетьманату був підвищений до звання військового старшини. З 10.03.1919 р. — старшина для доручень 17-ї гарматної дієвої бригади Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп. 1. — Спр. 96. — С. 82

ЛОБА-ЛОБІВ Терентій Федорович

(28.10.1888-?) — сотник Армії УНР.

Народився у м. Потоки Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Закінчив 5-ту Варшавську гімназію, юридичний факультет Варшавського університету. У липні 1914 р. був покликаний до армії однорічником 2-го розряду 3-ї іскрової роти. Закінчив Військові радіотехнічні курси (26.05.1915), служив прапорщиком у 3-й іскровій роті. У 1916–1917 рр. — начальник радіотелеграфного відділу штабу 2-го Гвардійського корпусу. Останнє звання у російській армії — підпоручик. В 1916–1917 рр. навчався в Олександрівській військово-юридичній академії.

З січня 1918 р. — працівник юридичного відділу Генерального військового секретаріату Центральної Ради. З 15.03.1918 р. — юрисконсульт канцелярії Військового міністерства УНР. З 08.04.1918 р. — начальник юридичного відділу канцелярії Військового міністерства УНР. З серпня 1918 р. — юрисконсульт Законодавчої управи канцелярії Військового міністерства Української Держави. З 18.12.1918 р. — начальник Законодавчої управи Військового міністерства УНР. З 01.01.1920 р. перебував поза штатом. З 31.03.1920 р. знову обійняв посаду начальника Законодавчої управи Військового міністерства УНР. З квітня 1920 р. — секретар Військової Ради УНР. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 68. — С. 54–56.