Розділ «К»

З 1945 р. перебував на еміграції у Мюнхені, де помер та похований.

РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 5909; ЦДАВОУ — ф 1075. — Оп. 1. — Спр. 21; Ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 55-а; Оп. 5. — Спр. 2. — С. 12–17; Тинченко Я. Микола Капустянський: підсумок життя за 90 років// Капустянський М. Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є. Уривки зі спогадів. — Київ. — 2004. — С. 21–57; Список Генеральною штаба на 1914. — СПб. — 1914. — С. 646; Єрошевич П. З боротьби українського народу за свою незалежнісгь//За Державність. — Варшава. — 1939. — № 9. — С. 56; Kopдуба Ф. Генерал-полковник Микола Капусгянський//Вісті Комбатант — Нью-Йорк. — 1969. -Ч. 3/4. — С. 16–20; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002. — С. 93, 118,127,151,189,191.

КАРПЕНКО Олександр

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — підполковник.

З 05.10.1918 р. — помічник командира 8-го легкого гарматного полку Армії Української Держави. У 1919 р. — командир 22-го Запорізького гарматного полку Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 28.

КАРПОВ Володимир Володимирович

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

Останнє звання у російській армії — підполковник.

Народився у Полтаві. З 12.07.1918 р. — старшина Головного артилерійського управління військового міністерства Української Держави. З 10.01.1919 р. — начальник 1-го відділу Головного артилерійського управління Дієвої армії УНР.

ЦДАВОУ. - ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 231–232.

КАРПОВИЧ Віктор Йосипович

(10.11.1867—?) — колландир полісу Дієвої армії УНР.

Закінчив Житомирську чоловічу гімназію, Київський університет, Миколаївське кавалерійське училище (1889). Служив у 36-му драгунському Охтирському полку (Меджибіж). З 06.05.1904 р. — ротмістр. Станом на 01.01.1910 р. — спостерігач за інтендантськими складами у Володимир-Волинському повіті. З 14.12.1911 р. — старшина інтендантського управління Варшавської військової округи. З 26.02.1912 р. — підполковник. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 22.06.1918 р. — Гайворонський повітовій військовий начальник. Сформував повітову кінну сотню, на чолі якої у листопаді 1918 р. перейшов на бік Директорії. З повітової сотні розгорнув 1-й Курінь Смерті ім. М. Залізняка Дієвої армії УНР, з якого 15.02.1919 р. було сформовано 28-й дієвий кінний полк ім. М. Залізняка (з травня 1919 р. — 8-й кінний ім. М. Залізняка полк). Очолював цей полк до жовтня 1919 р., коли на чолі більшої частини полку перейшов до поляків. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. - ф. 2248. — Оп. 1. — Спр. 7. — С. 8; Марущенко-Богдановський А. Матеріали до історії 1-го кінного Лубенського імени запорожського полковника М. Залізняка полку//За Державність. — Каліш. — 1935. — Ч. 5. — С. 209–226; Смовський К. Виправлення та доповнення//За Державність. — Каліш. — 1932. — Ч. 3. — С. 272; Список подполковникам на 1913. — СПб. — 1913. — Ч. 2. — С. 101.

КАРПОВ Володимир Костянтинович

(01.10.1871—?) — начальник управи штабу Дієвої армії УНР.

Народився у Санкт-Петербурзі. Закінчив Миколаївське інженерне училище (1893), служив у 25-му саперному батальйоні. Останнє звання у російській армії — полковник.

З 04.09.1918 р. — завідувач інженерної частини 6-ї російської армії, рештки якої перебували в Україні та розформовувалися. Згодом був приділений до Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави. З 05.07.1919 р. до жовтня 1919 р. — начальник Технічної управи Головного інженерного управління штабу Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 37. — С. 226–229; Список генералам, штаб и обер-офицерам инженерных войск на 1913. — СПб. — 1913. — С. 18.

КАТХЕ Олександр Євгенович

(15.03.1893-?) — підполковник Армії УНР.

Народився у м. Вільно. Закінчив Михайлівське артилерійське училище (1914). У складі 65-ї артилерійської бригади брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії — капітан.