TextBook Станом на 05.03.1919 р. — корпусний інженер 1-го Подільського корпусу Дієвої армії УНР.
Список чинам военно-инженерного ведомства. СПб. — 1914. — С. 506.
КЛЕЙДЕР Юрій Едуардович(14.02.1878-?) — полковник Армії УНР.
Народився у Москві. Закінчив реальне училище, Московський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище (1900). З 05.10.1913 р. — підполковник. З 31.12.1916 р. — командир радіодивізіону 4-ї армії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
Клейдер Юрій, фото 20-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)
23.12.1917 р. радіодивізіон 4-ї армії було українізовано. З 15.04.1918 р. — командир Одеського радіодивізіону Армії УНР. З 02.05.1918 р. — командир Подільського радіодивізіону. З 20.04.1919 р. — командир радіодивізіону Холмської групи Дієвої армії УНР. З 10.06.1919 р. — радіотелеграфний референт штабу Дієвої армії УНР. З 27.08.1919 р. — т. в. о. інспектора Технічних військ Дієвої армії УНР. З 30.04.1920 р. — помічник начальника Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. З 30.06.1920 р. — інспектор технічних військ і начальник Військово-технічної управи Військового міністерства УНР. З 08.06.1921 р. — т. в. о. начальника Інженерно-технічної управи Військового міністерства УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Сир. 79. — С. 161, Оп. 2. — Спр. 482. — С. 86–95.
КЛИМАЧ Юрко Олександрович(23.04.1896-?) — підполковник Армії УНР.
Походив з селян с. Піски Аохвицького повіту Полтавської губернії. Закінчив Уманське сільськогосподарське училище. 07.08.1915 р. був мобілізований та зарахований до 5-го запасного артилерійського дивізіону. Закінчив одну з Київських шкіл прапорщиків (24.04.1916 р.), був призначений у розпорядження командира 243-го запасного піхотного полку. Останнє звання у російській армії — поручик.
Климач Юрко, фото 1929 року (Ген М Омслянобич-Павленко, Зимовий похід. — Прага. — 1939)
Учасник Першого Зимового походу — командир 2-го куреня Збірної бригади Київської дивізії. У 1920 р. — командир 29-го куреня 10-ї бригади 4-ї Київської стрілецької дивізії Армії УНР, на чолі якого 04–19.11.1921 р. брав участь у Другому Зимовому поході. 06.11.1921 р. у бою під Коростенем дістав поранення, внаслідок якого неправильно зрослися плече та рука. Станом на 15.09.1922 р. — командир Збірної сотні 4-ї Київської стрілецької дивізії.
У 1923 р. виїхав на еміграцію до Чехо-Словаччини. У 1932 р. закінчив агрономічний відділ Української господарської академії у Подєбрадах. Згодом працював інженером. Після 1945 р. подальша доля невідома.
РГВИА — Ф. 409. — Оп 1. - п/с 207–345; ЦДАВОУ — Ф 1075 — Оп 2. — Спр. 927 — С 48–53; Спр. 923. — С 18–25; Петренка Листопадовий рейд 1921 р.//Лтгопис Черюнса Калини. — Львів — 1934 — Ч 6. — С. 6–8; Прохода В. Записки непокірливого. — Новий Ульм. — 1972. — Kil 2. — С. 80, 164; Омелянович-Павленко М Спогади українського командарма — Київ — 2002. — С 280; Наріжний С Українська еміграція. — Прага. — 1942. — С 143
КЛИМЕНКО Віктор Іванович(26.01.1875–1920?) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Народився у Полтаві. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Павлівське військове училище (1895), слркив у лейб-гвардії Гренадерському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. — командир бригади 16-ї піхотної дивізії. З 20.06.1917 р. — генерал-майор Під час Першої світової війни був поранений, отруєний газами, двічі контужений, нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня та Георгіївською зброєю.
З 07.10.1917 р. — начальник 153-ї піхотної дивізії 34-го армійського (1-го Українського) корпусу, яку українізував та перетворив на 2-гу Українську. З 17.04.1918 р. — призначений начальником Подільського корпусу Армії УНР, однак на посаду не прибув. З 08.06.1918 р. — начальник Сердюцької дивізії Армії Української Держави.
У грудні 1918 р. був інтернований Директорією та незабаром відправлений до Німеччини разом із німецькими військами, що покидали Україну. Звідти переїхав до білогвардійської Північної армії генерала Міллера, у складі якої у 1919 р командував 5-ю Північною стрілецькою бригадою. Ймовірно, потрапив у полон до червоних, де загинув.
Клименко Віктор, фото 1918 року (ГАРФ)
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр 651. — С 42; Омелянович-Павленко М. Спогади українського коман-' дарма. — Київ. — 2002. — С. 64.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „К“ на сторінці 9. Приємного читання.