TextBook Волков Е. В., Егоров Н. Д., Купців И. В. Белые генералы Восточного фронта гражданской войны — Москва. — Русский путь. — 2003. — С. 122.
КРАСИЦЬКИЙ Микола Федорович(1885 — після 1923) — старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Києві. Закінчив військове училище. Станом на 01.01.1910 р. — підпоручик 175-го піхотного Батуринського полку (Умань). Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 2-м розрядом (1914, переведений у 1915 р.). Брав участь у Першій світовій війні: старший ад'ютант штабу 44-ї піхотної дивізії, старший ад'ютант штабу 21-го армійського корпусу, штаб-офіцер для доручень штабу 28-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 15.03.1918 р. — в українській армії: начальник 1-ї частини відділу навчання військ Головного управління Генерального штабу УНР, згодом — УкраїнськоїДержави. З 02.01.1919 р. — начальник оперативної частини штабу Дієвої армії УНР. З грудня 1919 р. — старшина штабу Української Галицької армії, у складі якої навесні 1920 р. потрапив до РСЧА.
У РСЧА у 1920–1921 рр. обіймав посади: начальника оперативного управління штабу Української трудової армії, викладача тактики повторних курсів штабу 14-ї армії. З 05.05.1921 р. — завуч 92-х піхотних курсів РСЧА. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ — ф. 1078. — Оп. 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С 51-зв — 52; Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма — Київ — 2002. — С 329; Список лиц с высшим общим военным образованием состоящих на службе в РККА к 1.03.1923. -Москва — 1923. — С 119;Капустянський М Похід українських армій на Київ — Одесу в 1919 році; Маланюк Є Уривки зі спогадів — Київ — 2004. — С 409–412.
КРАСОВСЬКИЙ Михайло Якович(11.01.1878-?) — старшина Дієвої армії УНР.
Народився у Єлисаветграді Херсонської губернії. Закінчив Єлисаветградську класичну гімназію, Київське піхотне юнкерське училище (1903), вийшов підпоручиком до 7-го Красноярського резервного батальйону. Згодом перевівся до 27-го Східно-Сибірського стрілецького полку, у складі якого брав участь у Російсько-японській війні. Був поранений, за бойові заслуги позачергово був підвищений до рангу поручика. Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом (1914). Брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. — в. о. начальника штабу 47-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — підполковник.
В українській армії з 20.03.1918 р.: начальник штабу 7-ї пішої дивізії Армії УНР, згодом — Української Держави. З 28.12.1918 р. — начальник штабу Холмсько-Галицького фронту Дієвої армії УНР. З березня 1919 р. — помічник начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.
Восени 1919 р. перейшов до Збройних Сил Півдня Росії. У 1920 р. перебував у Криму, у резерві офіцерів Російської армії П. Врангеля. Був членом Української громади Криму, яку очолював генерал Янушевський. Мав бути начальником штабу Української дивізії, яку планував створити генерал Янушевський у складі Російської армії П. Врангеля. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1078. — Оп 2. — Спр. 37, загальний список старшин Генштабу складений 21.11.1918. — С. 49-зв — 50; Ф. 1077. — Оп. 1. — Спр. 43. — С 73; Список Генеральною штаба на 1914. — СПб. — 1914. — С. 674.
КРАСОВСЬКИЙ Сергій(?—?) — підполковник Армії УНР.
Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
У грудні 1919 р. перебував серед інтернованих польською владою українських вояків у Луцьку. З лютого 1920 р. служив у 1-й (згодом — 6-й) Січовій дивізії. Станом на 28.02.1922 р. — у складі 5-ї Херсонської стрілецької дивізії. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 108.
КРАСУЛЯ Власій Максимович(1.02.1870—?) — полковник Армії УНР.
Народився у с. Свидове Козелецького повіту Чернігівської губернії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
З 1918 р. — командир паркової групи Окремого (Алмазівського) кінно-гірського дивізіону Армії УНР, згодом — Армії Української Держави та Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У 1920–1921 рр. — командир паркового дивізіону у складі Окремого (Алмазівського) кінно-гірського дивізіону Армії УНР.
З 1923 р. жив на еміграції у Калішу. Подальша доля невідома.
ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. С. 152; Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 17.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921)» автора Тинченко Я.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „К“ на сторінці 21. Приємного читання.