Розділ «Юрій Фігурний. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ЛИЦАРСТВА»

Тільки мала дочку Катериночку

Та й ту у військо виряжала.

Отже, на ранньому етапі зародження українського козацтва, в так званий «уходницький період», жінка була чоловікові-мисливцю, чоло-вікові-хліборобу, чоловікові-воїну надійним товаришем, вірною дружиною, вправною господинею. Вона завжди була готова допомогти чоловікові відбити ворожий напад, пильно піклуючись при цьому про сім'ю.

Абсолютну більшість українського козацтва становили реєстрові і нереєстрові козаки, причому найбільш численними і водночас найбільш безправними виявлялися саме нереєстрові козаки. Саме їх як польська, так потім і російська влада не визнавали за козаків, не вносили в реєстри, а згодом — у компути, намагалися розкозачувати і перетворювати на селян. Щодо реєстрового козацтва, то це була заможна, привілейована верхівка, на яку спиралася влада, проводячи свою політику на місцях. Але об'єднувало і тих, і інших козаків осіле життя, утримування власних сімей, хоча, щоправда, статки у них і були різними. Головний їхній обов'язок — збройно виступити на війну, дати відсіч ворогові-нападнику.

Тема вирядження чоловіків у військовий похід дуже популярна в українському фольклорі. Так, в одній з пісень оповідається, як за козаком, що від'їжджає у похід, побивається його кохана:

— Козаченьку, куди йдеш?

Невже жалю не маєш?

Я без тебе загину,

Як ти підеш в чужину.

В поході на козака чатувало чимало випробувань, оскільки війна з будь-якого погляду залишалася війною. Особливо це стосувалося молодих козаків, які під час тривалих і важких військових кампаній іноді, бувало, засумують за рідною домівкою, затужать за коханою, попросяться з походу додому:

Молодий козак, молодий козак

Полковничка просить:

«Пусти ж мене полковничку,

Із полка додому,

Бо вже скучила, бо вже скучила

Дівчина за мною».

Але полковник, досвідчений воїн, на це не зважає, усвідомлюючи, що молодий козак через деякий час призвичаїться до походу, до воєнних обставин і дівчину неминуче забуде; тому він так відповідає козакові:

Я б тебе пустив, Так довго, довго там будеш. Напийся води холодної — Дівчину забудеш.

Тривалі військові походи боляче били по добробуту тих козаків, які не мали великих статків, бо під час затяжної відсутності господаря жінка була не в змозі все обробити, за усім простежити, і козацьке господарство занепадало, розвалювалося. Це ж відбувалося й у тих козаків, у котрих у сім'ях було не все гаразд, жінки котрих під час відсутності чоловіків пили і гуляли, запускаючи всю хатню і господарську роботу.

Яскравим прикладом подібних козацьких бід може служити дума «Про козацьке життя», у якій оповідається, що бідний молодий козак виїжджає у похід, а його молоденька дружина, залишившись на самоті, починає пиячити і доводить до занепаду все козацьке господарство. Козак, повернувшися з походу, лупцює жінку, а сам з горя вирушає пиячити в корчму. Дружина ж починає виправдовуватися перед сусідками, які помічають у неї синці під очима, вигороджуючи заразом і чоловіка.