Розділ «VI. МАФІЯ В УРЯДІ США»

Не лише посполитi американцi, а й iнтелiгенцiя дуже вiрила Ф. Рузвельтовi. Чи такий несамовитий грiм-блискавка з ясного неба не просвiтив би їхнi розуми, задурманенi мафiозною пропагандою? Американцi мали провiдникiв, переважно у вiйську, якi не лише могли виконати такий заповiт, але й хотiли щось таке зробити. Вони добре зрозумiли би, що означає Рузвельтове «знищити» в конкретнiй вiйськовiй i полiтичнiй мовi. I вони знали як це зробити. Тодi вiйськова могутнiсть США була найсильнiша у свiтi, а московська, навпаки, — найслабша. До того ж вiйна знищила в СРСР гiпноз «непереможностi» «савєтської» влади, а в Українi ще iснував осередок величезної, ще не виявленої потенцiальної протимосковської сили — ОУН з її героїчною УПА. Цiлковито певно, що мафiї не стало б сили заглушити такий громовий заповiт Ф. Рузвельта.

Мара, фантазiя? Така сама, як мара бiдного, самiтного московського втiкача В. Ленiна, який десь там у Женевi мрiяв знищити капiталiстичний лад у всьому свiтi руками самих же капiталiстiв. Чи ж не маємо тепер американських капiталiстiв, англiйських архієпископiв, навiть президентiв, суддiв Верховного Суду, сенаторiв США, якi своїми руками нищать капiталiстичний лад i запроваджують соцiалiстичний?

Чому Ф. Рузвельт не зробив чогось подiбного як ця наша вигадка?

Чому наступнi президенти: Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi, Л. Джонсон, Р. Нiксон не завернули з Рузвельтового шляху, а слiпо ведуть ним свiй народ до загину у свiтовiй атомнiй вiйнi, що надходить? Чому американськi генерали, якi розумiли згубнiсть шляху, яким iдуть США по 1914 роцi і досi, як, наприклад, Д. Макартур та до нього подiбнi, нiчогiсінько не зробили, щоби США завернули з того згубного шляху? А що вони бачили згубнiсть того шляху, свiдчать книжки, що їх написали. Та в їхнiх книжках не знайдете вiдповiдi на запитання: Чому вони нiчого не зробили, щоби США завернули з того згубного шляху? А ми, українцi, МУСИМО знайти вiдповiдь, бо ж є i будуть тi сили, якi ведуть i будуть вести США, на чолi з президентами i мiнiстрами, тим згубним не лише для США, але й для України шляхом.

Зрада

Двадцяте сторiччя можна назвати сторiччям зради, бо в жодному iншому сторiччi зрада не була так поширена i так поглиблена як саме у XX ст. В iнших сторiччях були всiлякi королi, президенти, але не було королiв-зрадникiв, президентiв-зрадникiв як це є в XX ст. Щогiрше! Ранiше зрадникiв влада карала, а суспiльство гидилося ними. Тепер влада нагороджує зрадникiв, а суспiльство вшановує їх. Щодо зрадництва, то «пєрєдавая, вєдущая» Московщина завжди випереджувала i тепер випереджує всi iншi народи свiту. З усього свiту в єдиному СРСР зрада узаконена й офiцiйно проголошена ЧЕСНОТОЮ.

Факти всiлякої зради: державної, нацiональної, полiтичної та iн. тепер треба рахувати мiльйонами, i вони такi рiзноманiтнi, що годi розповiсти про них у якiйсь логiчно пов’язанiй формi. Тим-то ми подаємо тут лише непов’язаний перелiк кiлькадесятьох лише для прикладу. Почнемо з президентiв й уряду США.

Дж. Кеннедi, коли був ще сенатором, ганив 1949 року полiтику Рузвельта i Трумена, називаючи її зрадою США. Тодi сенатор Дж. Кеннедi казав: «Що наше вiйсько здобуло дорогою цiною кровi, то наш президент i його дипломати вiддали задурно ворогам США». Тодi вiн доводив, що Китай комунiсти не завоювали, але одержали як подарунок вiд уряду США. А власне те саме закидали американськi патрiоти президентовi Дж. Кеннедi. I було до того пiдстав бiльше як треба. Наприклад, зрада президента Дж. Кеннедi кубинських патрiотiв у їхнiй висадцi на Кубi, або знищення вiйськом ООН i коштом США самостiйностi антикомунiстичної Катанґи,[55] або подарунок комунiстичнiй Югославiї всiлякого вiйськового спорядження, лiтакiв i зброї на мiльярди доларiв; або вимога до протикомунiстичного, нацiонального уряду Лаосу прийняти до свого складу кiлькох комунiстiв на мiнiстерськi посади. Коли той уряд вiдмовився, то Дж. Кеннедi перестав видавати йому допомогу; обiцяв М. Хрущову забрати американськi ракетнi бази з Туреччини та Iталiї, якщо СРСР забере свої з Куби. США забрали, але Московщина не забрала, лише сховала в печерах.

Президент Дж. Кеннедi казав президентовi Iзраїлю: «Мене обрали на президента Нью-Йоркськi жиди. Отже, я хочу вiддячити жидам».

Президент Д. Ейзенхауер був слухняною лялькою мафiї.

Президент Г. Трумен звiльнив з посади генерала Д. Макартура за те, що генерал розбив комунiстичне пiвнiчнокорейське вiйсько. Президент Г. Трумен наказав усiм американським установам в Європi в нiякому разi не допомагати антикомунiстичним таємним силам, а понадто українським, бо всi українцi, мовляв, антисемiти. Г. Трумен був масоном найвищого ступеня.

Президент США не має права починати вiйни без дозволу Парламенту i Сенату. Президент Г. Трумен почав корейську вiйну, не питаючи їх. Щогiрше! Почав не з метою виграти, але, навпаки, з метою програти. Парламент i Сенат мають право вiддати президента пiд суд, якщо вiн порушує закони США. Г. Трумена на суд не потягнули.

Коли вiйсько США було вже пiд Берлiном, президент Г. Трумен наказав НЕ брати Берлiна, а вiдступити на захiд, щоб вiйсько СРСР захопило Берлiн. I воно захопило великий завод оптичних та точних приладiв в Ієнi, ракетний завод у Нордгаузенi, завод ракетних лiтакiв у Калi, корабельнi пiдводних човнiв тощо. Москвини всi тi заводи вивезли до Московщини разом з iнженерами, майстрами, найновiшими нiмецькими винаходами. На Потсдамськiй нарадi Г. Трумен подарував Московщинi ще бiльше нiмецьких заводiв; подарував 10 нiмецьких далекосяжних пiдводних човнiв найновiшої будови.

Наприкiнцi вiйни американський будiвельник лiтакiв А. Сiверський[56] поїхав 1945 року до Нiмеччини довiдатися про найновiшi нiмецькi винаходи. Там у старiй копальнi солi вiн знайшов 3.000 невiдомих ще приладiв (апаратiв), що автоматично керують лiтаком. Вiн повiдомив про цю дуже важливу знахiдку американську владу в Нiмеччинi i вимагав вивезти негайно тi прилади до США. Влада не захотiла вивозити. Таких випадкiв було бiльше, i А. Сiверський переконався, що у Вашинґтонi є високопоставленi в урядi зрадники, якi дбають, щоб нiмецькi винаходи попали до московських, а не американських рук. Тому вiн надумав вивозити знайденi винаходи сам, без вiдома американської влади.

Свiтової слави нiмецький завод оптичних виробiв та фотографiчних приладiв Цейса в Ієнi опинився на американському боцi, але пiд самою межею московсько-американських окупацiйних зон. У цьому заводi А. Сiверський знайшов чудовий новий нiмецький винахiд, так званий iнтерферометр. Для будiвникiв лiтакiв цей прилад має таке ж значення, як, наприклад, мiкроскоп мiкробiологовi. На його винахiд та вдосконалення нiмецький науковець др. П. Собель[57] поклав усе своє життя. Знаючи з гiркого досвiду, що цей дуже важливий винахiд мафiя передасть Московщинi, А. Сiверський вже не повiдомляв американську владу про знахiдку, а заризикував своєю головою. В таємницi вiд американської влади вiн забезпечив П. Собелевi з родиною повну недоторканiсть, i прирiк взяти його з родиною до США. Потiм закликав таємно свого приятеля з лiтаком, i вони троє вночi, ховаючись вiд американцiв, розiбрали на частини той прилад, наладували на лiтак, а пiлот переправив його разом з П. Собелем та його родиною до Лондона. Сiверський зробив П. Собеля полоненим i як такого перевiз з родиною до США. Там П. Собель ще удосконалив свiй винахiд i тим заощадив американцям багато рокiв працi.

Близько мiста Оберамерґау в Нiмеччинi була Мессершмiттова дослiдна лабораторiя повiтряного руху лiтакiв з надзвуковою швидкiстю. А. Сiверський, переглядаючи технiчнi папери та креслення, зачарувався багатством творчої уяви та знання нiмецьких iнженерiв, що працювали там. Уряд США прислав iнженера, щоби той оцiнив вартiсть креслень. Вiн оцiнив їх як безвартiсну дитячу казку. Цi креслення забрали москвини i випередили американцiв у будовi ракетних лiтакiв, бо американцi змарнували кiлька рокiв на спроби та помилки, будуючи свiй перший ракетний лiтак, лише тому, що не додумалися будувати крила лiтака пiд бiльшим, як простий, кутом до тулуба лiтака, як подавали тi нiмецькi «безвартiснi» креслення.

Москвини хизуються тим, що вони в будовi ракет випередили США на 10 рокiв. Але вони мовчать про таке. Вiйсько США зайняло 1945 року в Нiмеччинi пiдземний завод ракет у Нордгаузенi. Вiн був обладнаний найновiшими, незнаними ще приладами для випробовування ракет та удосконалення їх. Навiть були вже готовi ракети i пусковi установки. Знавець А. Сiверський розтлумачив урядовi США величезну наукову й практичну вартiсть знайденого i вимагав негайно забрати до США весь завод з усiма приладами, машинами, кресленнями й iнженерами. Уряд США наказав передати весь завод непорушеним москвинам. А вони не гаючись вивезли все те до Московщини разом з майстрами, iнженерами, науковцями й їхнiми родичами. Тi нiмцi й побудували Московщинi ракети. А американцi витратили кiлька рокiв, щоби збудувати свої.

Той же А. Сiверський знайшов у зайнятiй американцями частинi Нiмеччинi нiмецьких науковцiв, якi працювали над винаходом водневої бомби. Тi науковцi волiли бути американськими полоненими в США, нiж московськими в СРСР. А. Сiверський радив урядовi США негайно забрати їх до США. Два мiсяцi пiзнiше США передали ту частину Нiмеччини москвинам. Вони негайно вивезли тих науковцiв з родинами до Московщини. Вони збудували Московщинi водневу бомбу. А янкi витратили 15 рокiв, щоб її вдруге винайти.

Таке дiялося за президента Г. Трумена. Вiн:

1) Назвав «червоним оселедцем», тобто нiсенiтницею, слiдство проти московського шпигуна Алджера Гiса.