Розділ «V. П'ЯТА І ШОСТА КОЛОНИ»

10) Значно полегшити торгiвлю США з СРСР. Зняти всi перешкоди у цiй торгiвлi i взагалi всiляким стосункам iз СРСР.

11) США мусить перестати випробовувати атомну зброю, хоч би Московщина й не перестала.

12) США мусить вiдмовитися вiд невiйськової, громадської воєнної охорони.

13) США мусить давати всебiчну допомогу всiм потребуючим державам, отже, i комунiстичним.

Такi самi вимоги ставить урядовi США i Московщина.

«Лiбералкою» була навiть жiнка президента Ф. Рузвельта Елеонора. Вона: 1) допомагала комунiстам чим могла; 2) вела запеклу пропаганду, щоби знищити Комiсiю з розслiдування антиамериканської дiяльностi; 3) запрошувала вiдомих комунiстiв гостювати в Бiлому Домi i вихваляла їхню антидержавну дiяльнiсть; 4) вела запеклу пропаганду, щоби прийняти комунiстичний Китай до ООН; 5) вона була дiяльним членом мафiї; 6) пропагувала знищити державну незалежнiсть США, пiдпорядкувавши США свiтовому урядовi ООН; 7) вона у своїх статтях вихваляла кровозмiшування бiлих з неграми та всiлякi iншi соцiалiстичнi iдеї; 8) вона виправдовувала (а тим сприяла) статеву розпусту та пияцтво молодi. Її син Iван вiдмовився служити у вiйську США — син президента.

П’ятиколонники-комунiсти i шестиколонники-соцiалiсти та «лiберали» заклали в США понад 200 своїх товариств, органiзацiй пiд всiлякими назвами-параванами, в яких нема й натяку на соцiалiзм. Найвпливовiшою такою органiзацiєю є «Рада закордонних стосункiв». Вона є iдеологiчною дитиною померлої Лiґи Нацiй. Коли Парламент та Сенат США відкинули 1920 року думку президента В. Вiльсона, щоб США стали членом Лiґи Нацiй, то американськi соцiалiсти й «лiберали» заклали своє окреме товариство, назвавши його «Радою закордонних стосункiв». Мета її — та сама, що й Лiґи Нацiй, тобто створити свiтову наддержаву зi свiтовим надурядом, якому пiдлягали б усi держави свiту.

Рада закордонних стосункiв хоч i не є державною установою, проте вона фактично спрямовує всi великi справи зовнiшньої i домашньої полiтики США, бо вона складається з найвище поставлених, найбiльше впливових осiб США. До неї належали президенти США, мiнiстри, сенатори, найвизначнiшi науковцi, полiтологи, економiсти i найвищi керiвники найбiльших промислових пiдприємств, фундацiй, видавцi i головнi редактори найбiльших часописiв та журналiв США. Коротко, найкращі з (елiта) найвищих провiдникiв, знавцiв усiх царин життя США. Рада закордонних стосункiв має лише 1.400 членiв. Заснували її 1921 року, а почала вона свою дiяльнiсть на велику мiру 1927 року, коли Рокфеллерiвська фундацiя дала їй кiлька мiльйонiв доларiв на науковi дослiдження. Керує нею «Дорадча Рада», що складається із 160 найвизначнiших із визначних осiб США.

Членами Ради закордонних стосункiв (РЗС) були чи є: президенти США В. Вiльсон, Г. Гувер, Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi, Р. Нiксон; вiце-президент Г. Гомфрi, мiнiстри Д. Раск, Дж. Фостер, Довллес, Д. Дiлон, А. Ґолдберґ, Д. Ачесон, К. Гол, Р. Макнамара, заступники мiнiстрiв Дж. Бол, М. Бондi, А. Берл, Г. Фоулер, Р. Джiлпатрiк, А. Гаррiман, Б. Гейз, Т. Клевеленд, Ф. Франкфуртер, Ч. Бовлез, Дж. Макклой, Дж. Маккон, Дж. Макґi, П. Нiтце, А. Долес, Г. Д. Гвайт, А. Ярмолинський, Л. Пасловський, Ґ. Парсон; головнi радники президентiв Ч. Болен, Г. Кiсiнджер, А. Шлезiнджер, А. Гiс, Дж. Везнер, Б. Ростов; губернатори штатiв Н. Рокфеллер, Дж. Ромнi, Е. Стасен, В. Скрантон; посли до чужих держав А. Стiвенсон, Дж. Кенан, Ф. Рейнгардт, Д. Брюс, Л. Мерчант, Дж. Голмс, Е. Райшавер, I. Фiнлетер, О. Латiмор, А. Дiн; сенатори В. Бентон, Ч. Кейз, Дж. Дейвiтс, С. Сiмiнґтон, генерали — начальники Генерального Штабу Л. Лемнiтцер та М. Тейлор; генерали Л. Клей, Дж. Ґiвiн, Ч. Вард, Г. Ярнел; банкiри, мiльйонери, власники чи керiвники дуже великих пiдприємств Е. Блек, Ч. Дiлон, Дж. Додж, Г. Фрiмен, Ф. Ґрiн, Р. Ґарнер, Ф. Гамiльтон, Б. Леман, Т. Ламонт, Д. Рокфеллер, Е. Швiст, Дж. Шiф, А. Сахс, Дж. Варбурґ, С. Вайнберґ, Р. Кордiнер, Дж. Гол, В. Елен, Л. Макколом, Г. Бошенстейн, С. Бетчел, Л. Клей, Е. Ґрей, К. Ґрiнволт, Е. Голмен, Ч. Мортiмер, Т. Петерсон, Дж. Трiп, Ч. Пьорсi, В. Гаркiмен, В. Макчеснi, Г. Форд; видавцi та редактори Г. Люс («Тайм», «Лайф», «Форчун»), Д. Лоуренс («Ю. С. Ньюз енд Ворлд Репортс»), Ф. Ґрегам («Ньюсвiк», Вашинґтон Пост»), Дж. Кавлез («Лук»), А. Солцберґер («Нью-Йорк Таймс»), М. Етрiдж («Лузвiл Курйєр Джорнал») та iншi. Власники радiомереж В. Галiй, Д. Сарноф, Л. Ґолденсон, журналiсти та коментатори, що друкуються багатомiльйонними накладами, М. Чайлдз, Дж. Рестон, Е. Лiндi, В. Лiпмен, Г. Балдвiн, голова дуже впливого клубу книголюбiв Г. Шерман, дослiдники громадської думки Дж. Ґалуп та Е. Ропер, видавець славної на ввесь свiт «Енциклопедiї Британiка» В. Бентон i т. п. високопоставленi i дуже впливовi особи.

Членом РЗС не може стати кожний, хто бажає, хоч би й був великим знавцем справи. РЗС сама запрошує до свого складу кого вона хоче. В той спосiб до РЗС не може пролiзти ворог соцiалiстичних iдей.

Члени РЗС захопили у свої руки великi мiльярди доларів добродiйних фундацiй: Фордiвської, Рокфеллерівської, Карнегівської та iншi. Тi фундацiї дають РЗС щороку мiльйони доларiв на науковi дослiдження, на видання вiдповiдної лiтератури. Понад 100 великих пiдприємств США платять РЗС рiчно кожне щонайменше 1.000 доларiв за те, що вона посилає їм своїх знавцiв як дорадникiв.

Маючи серед своїх членiв власникiв та редакторiв дуже великих видавництв, часописiв, журналiв, радiомереж, РЗС має величезну силу творити так звану громадську думку. Отже, вона дуже впливає на вибiр президентiв, членiв парламенту i на їхню полiтику. Впливи РЗС в науцi, шкiльництвi, в громадському життi США — дуже i дуже великi.

РЗС почала захоплювати владу в Мiнiстерствi закордонних справ ще 1939 року, а 1945 року вона мала там уже всю владу.

РЗС має своєю полiтичною метою:

1) Всебiчно наближуватися, змирюватися з СРСР, бо вiрить: якщо США не звертатимуть уваги на московську ворожу пропаганду, якщо США роззброюватимуться i допомагатимуть економiчно СРСР, то тим США здобудуть довiр’я москвинiв, тим поволi московський деспотизм здемократизується, москвини приєднаються до проекту створення одного свiтового соцiалiстичного надуряду, бо це є i мета москвинiв.

2) Розподiлити все свiтове золото помiж всiма державами, щоб усi мали золоте забезпечення своїх паперових грошей. Таке золоте забезпечення дає економiчну пiдставу прийняти всi держави до свiтової наддержави.

3) Розподiлити тим способом промисловiсть, щоби зменшити нехiть народiв — понадто великих — прилучитися до свiтової наддержави.

4) Нав’язати якомога глибшi полiтичнi та економiчнi зв’язки США з усiма народами свiту.

5) Дуже дбати, щоб усi народи свiту мали високу, прихильну думку про США, байдуже скiльки би то не коштувало США грошима i нацiональної гордості. Це допоможе приєднати народи до свiтової наддержави, бо вони не боятимуться панування (гегемонiї) США.

6) Скасувати парламентське застереження Д. Конала, яке не дозволяє США приступити до створення свiтової наддержави.