Розділ «XII. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ»

В одному лише 1965 роцi янкі вклали в європейську промисловiсть мiльярди доларiв. З них 10 % грошей США, 55 % європейських, 35 % мiжнародного капiталу. Американськi заводи в Європi виробляють 50 % транзисторiв, 80 % комп’ютерiв. Янкі продають Францiї 40 % нафтопродуктiв, 65 % телеустаткування, 45 % синтетичної гуми.

По 2-iй свiтовiй вiйнi США побудували 680.000 шкiльних класiв, тобто подвоїли кiлькiсть у порiвняннi з довоєнним перiодом. За цей час кiлькiсть учителiв збiльшилася на 47 %, а їхня платня збiльшилася на 100 %. Рiчний видаток США на освiту з довоєнного часу 5,8 мiльярдів доларiв по вiйнi збiльшився на 15,5 мiльярдiв доларiв.

На тлi такого великого матерiального поступу й добробуту жахливо вражає духовний занепад, культурне здичавiння янкi. Начальник Служби безпеки Едґард Гувер казав Сенатськiй слiдчiй комiсiї: «Ми живемо в добi непевностi, в добi боротьби волi з усебiчним рабством, боротьби, що наближається до своєї найвищої точки. Ми воюємо з комунiзмом. Чим скорiше це зрозумiє кожний американець, тим безпечнiше буде всiм нам. Ми прагнемо миру, але не за всяку цiну. Ми мусимо змiцнити наш моральний нацiональний хребет у нашiй боротьбi з комунiзмом. Якщо послабимо цю боротьбу, то викличемо державну катастрофу. Комунiстична загроза ззовнi не смiє заслiпити нам очi на комунiстичну небезпеку зсередини. Остання досягає вже самого серця США. На наше нещастя ми задурманенi всiлякими оборонцями комунiзму i комунiстiв, якi раз-по-раз спихають нас на шлях зради демократiї, волi, справедливостi, на шлях поступок кремлiвським червоним фашистам, i то у справах великої моральної ваги. Той, хто йде шляхом замирення з комунiзмом, не знає, що то є воля i незалежнiсть, не розумiє трагедiї комунiстичного рабства. Облудних кличiв цих миролюбцiв не почуєте вiд волелюбних людей, яким пощастило втiкти з-поза залiзної завiси на кордонi Схiдної Європи».

Перед 2-ою свiтовою вiйною, а в меншiй мiрi i пiсля неї були в США поважнi люди, якi не боялися мафiї. Наприклад, сенатори Джозеф Маккартi, Роберт Тафт, Джек Тенi, колишнiй президент США Гербер Гувер, члени Парламенту: Парнел Томас, Джон Ренкiн, адмiрал Джон Кромелi, генерали: Доґлас Макартур, Едвiн Уокер, Р. Дел-Уел, голова патрiотичного товариства iменi Дж. Бьорча Роберт Уелч, професор Фред Шварц, Бiллi Гарґiс, журналiст Карл Вiґанд та чимало iнших. Ще 13.02.1944 р. К. Вiґанд писав: «Майбутня вiйна, яка вже розпочалася, вже показує своє жахливе обличчя, хоч теперiшня вiйна ще не скiнчилася. Це — вiйна Сходу з Заходом, що її веде Московщина. I дивна iронiя iсторiї! США та Великобританiя ДОПОМАГАЮТЬ Московщинi. Кiнець теперiшньої стрiлянини та бомбування не буде кiнцем вiйни. Крiзь пороховий дим теперiшньої вiйни вже видно зариси третьої свiтової вiйни, що може розгорiтися на добре за яких 15 рокiв. Спочатку вона буде переважно iдеологiчна й економiчна». Вiн писав це три мiсяцi перед Ялтинською нарадою.

Голова патрiотичного товариства «Оборонцi Конституцiї» генерал Р. Дел-Уел пише у своєму «Заклику до Патрiотiв»: «Чи США вже пiддалися свiтовому урядовi? Знаючи факти цiєї пiддачі, мусимо визнати, що так. Таж кожна людина, яка має якийсь розум, не може заперечити, що наша полiтика однобiчного роззброєння, державнi витрати, якi далеко перевищують державнi прибутки, щорiк бiльший недобiр у державному кошторисi, який платиться щораз бiльшими державними позиками, i безкритична зовнiшня полiтика спiвiснування з найзапеклiшими ворогами США — все веде простiсiнько до загибелi США».

Сенатор Роберт Тафт казав 29.07.1941 р. в Сенатi: «Як можна повiрити, що Московщина воює за перемогу демократичних засад та iдей? А наш президент щойно проголосив, що США дадуть Московщинi всю допомогу, яку зможуть. Чи щоб поширити чотири волi в усьому свiтi треба давати гармати, лiтаки, танки комунiстичнiй Московщинi? Таж жодна країна не спричинилася до цiєї вiйни бiльше як власне Московщина! Не було б угоди про мир московських бiльшовикiв з нiмецькими нацистами — не було б нiмецького i московського нападiв на Польщу. Московщина є такий самiсiнький нападник як i Нiмеччина. Ми, американцi, в iменi демократiї маємо зробити союз iз найжорстокiшим деспотом у свiтi Й. Сталiним. Перемога комунiзму у свiтi була би далеко небезпечнiша для США, нiж перемога нацизму, фашизму. Чому? Бо нацизм, фашизм не мають найменшої надiї поширитися в США. Натомiсть комунiзм вже має чималi перемоги в США, бо комунiзм виступає в демократичнiй личинi (масцi)».

Сенатор Тома Дод казав 28.08.1961 р. у Сенатi: «У цiй холоднiй вiйнi з Московщиною США зазнають поразки за поразкою. По останнiй вiйнi США були наймогутнiшою потугою на суходолi, на морях i в повiтрi. Але за останнi 16 рокiв США щороку стали поступатися своїм ворогам. За цi роки Московщина i свiтовий комунiзм стало здобувають перемоги над США, а США стало вiдступають i вiдступають. США роблять помилки за помилками, дурницi за дурницями».

Генерали США розумiли полiтику Московщини лiпше як полiтики США. Наприклад, генерал Марк Кларк казав: «Бачачи московське вiйсько i московську дипломатiю в дiї, я переконався, що Московщину нiщо не спинить в її намiрi панувати у свiтi, крiм переважаючої вiйськової сили». Генерал Джон Дiн погодився з тим, кажучи: «Московщина розумiє i шанує лише збройну силу». Штабний генерал Алберт Ведiмеєр казав Парламентськiй слiдчiй комiсiї: «Якби я був головним полiтичним дорадником уряду СРСР, то я був би порадив йому робити те, що вiн тепер робить, тобто не затягати СРСР до великої вiйни, а робити безперестанно малi руками своїх сателiтiв». Генерал Едвiн Уокер писав: «Ми, американцi, врятували московську iмперiю вiд А. Гiтлера. Ми, американцi, врятували Францiю та Великобританiю вiд економiчної катастрофи. А тепер Московщина допомагає вбивати американцiв у В’єтнамi. Францiя вигнала Пiвнiчно-Атлантичний Союз iз Францiї. Великобританiя торгує з ворожою нам Кубою i Пiвнiчним В’єтнамом. США дали iншим державам всiлякої допомоги на 200 мiльярдiв доларiв. Замiсть подяки ми, американцi, маємо вiд тих держав i народiв лише образи та шкоди».

У США iснують кiлькадесят патрiотичних органiзацiй з членством понад вiсiм мiльйонiв. Товариство «Хрестоносцi», що має 700.000 членiв, поширює християнськi iдеї, iдеали. Велике товариство iменi Джона Бьорча має рiчний кошторис понад 700.000 доларiв.[99] Великий патрiотичний «Союз колишнiх воякiв» має вiддiли по всiх США. Цi патрiотичнi товариства видають чимало маленьких часописiв та антикомунiстичних книжок, дуже переконливих, бо подають безсумнiвнi факти, документи мафiозної зради та брехнi. Деякi такi книжки друкуються мiльйонними накладами, наприклад, багато удокументована книжка Дж. Стормера «Нiхто не може назвати це зрадою» вийшла 1964 року 20-ма виданнями лише за 10 мiсяцiв часу загальною кiлькiстю 6.800.000 примiрникiв. Отже, ту антимафiозну лiтературу читали i читають кiлькадесят мiльйонiв американських патрiотiв. Тож вони мають бiльш нiж досить вiдомостей про мафiозну зраду та злочини, щоб обуритися i знищити мафiю. I знищити не кривавою революцiєю, громадянською вiйною, але мирним способом, обравши до Парламенту, до Сенату та на президента справжнiх, непiдкупних, нелякливих патрiотiв, i посадили би мафiю за в’язничi ґрати.

Нiчого подiбного досi не лише не сталося, але й нема надії, що станеться. Чому? — питають американськi патрiоти. У попереднiх роздiлах ми лише натякнули на вiдповiдь. Тут тiльки скажемо, що українськi емiгранти та їхнi в Америцi народженi дiти пхають по своїй змозi духовно зматерiалiзованих янкi до боротьби з мафiєю. Одним із документiв таких українських спроб є проголошення щороку президентом США «Тижня поневолених народiв». Тут подаємо закон про нього.

Закон про визначення третього тижня липня за «Тиждень поневолених народiв»:

Тому, що велич США великою мiрою завдячує толерантнiй єдностi народу США, хоч вона склалася з рiзних нацiональностей,

i тому, що це толерантне об’єднання рiзних елементiв нашого вiльного суспiльства призвело народ США до розумiння i спiвчуття прагненню народiв свiту та визнання природної незалежностi народiв i держав усього свiту,

i тому, що поневолення великої частини людства комунiстичним загарбництвом робить посмiховиськом iдею мирного спiвiснування народiв i шкодить природному порозумiнню мiж народом США та iншими народами свiту,

i тому, що вiд 1918 року починаючи, загарбницька полiтика московського комунiзму призвела до створення величезної iмперiї, яка ставить велику загрозу безпецi США та всiм вiльним народам у свiтi,

i тому, що загарбницька полiтика комунiстичної Московщини призвела посереднiм чи безпосереднiм загарбанням до поневолення державної незалежностi Албанiї, Азербайджану, Вiрменiї, Бiлорусiї, Болгарiї, Грузiї, Естонiї, Уралу, Китаю, Козакiї, Польщi, Румунiї, Схiдної Нiмеччини, Тибету, Туркестану, України, Чехословаччини та iнших,

i тому, що цi поневоленi народи дивляться на США як на твердиню людських прав i провiдника у звiльненні їх i поверненні їм державної незалежностi та вiдбудові їхньої християнської, жидiвської, мусульманської, буддистської релiгiї i особистих прав та свобод,

i тому, що це є життєво iстотним задля США, щоб це бажання волi i незалежностi у цих поневолених народiв було непохитним i живим, i тому, що бажання волi i незалежностi величезною бiльшістю цих пригноблених народiв є могутнiм засобом стримувати вiйну й одною з найлiпших надiй людства на справедливий i сталий мир,

i тому, що годиться, щоби ми виявили таким народам своїм вiдповiдним й офiцiйним способом той iсторичний факт, що народ США подiляє їхнє прагнення вибороти їхню волю та державну незалежнiсть.

Тому хай буде ухвалено Сенатом i Палатою Послiв, зiбраними в Конгресi, що Президентовi надається право i вимагається проголосити третiй тиждень мiсяця липня 1959 року як «Тиждень поневолених народiв» та закликати народ США вшанувати той тиждень вiдповiдними урочистостями. I також уповноважується Президента i вимагається проголошувати такий тиждень щороку доти, доки всi поневоленi народи не матимуть волi i державної незалежностi».