Розділ «XI. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ»

ВIДДIЛ ДОКУМЕНТIВ ТА ВИДАНЬ

Керiвник В. Кiхеєв — вiд СРСР. Головний перекладач В. Бiрюков — вiд СРСР. Перекладач В. Шескiн — вiд СРСР. Рецензор М. Анiсiєнко — вiд СРСР. Планувальник Я. Вранек — вiд Чехословаччини.

Головним iдеологом ЮНЕСКО був англiйський фабiанець, безбожник Дж. Гокслi. ЮНЕСКО видала його велику 8-митомну працю: «До свiтового порозумiння». У 1-iй книзi читаємо: «Учнiв треба навчати такого громадянства, яке дає iдеологiчну основу, що на нiй свiтовий уряд може стояти, аби здiйснити своє завдання. Отже, щоб ту основу збудувати, треба насамперед знищити в учнiв любов до своєї країни та її слави. Треба знищити патрiотизм, цю найбiльшу перешкоду до iнтернацiоналiзму. До цього i спрямована вся дiяльнiсть ЮНЕСКО». Колумбiйський унiверситет у Нью-Йорку видав цю книжку Дж. Гокслi, а ЮНЕСКО перевидала багатьма мовами i продає їх дуже дешево. Задля прикладу подамо тут кiлька думок та iдей з тої книжки.

«…Родина дуже часто зараджує, псує дитину шовiнiзмом (тобто патрiотизмом. — П. Ш.). Перше завдання школи — вiд дитсадкiв починаючи — боротися з цим дикунським забобоном. Вже в дошкiльному вiцi треба навчати дитину думати не низькими нацiональними поняттями, а широкими, свiтовими. Це завдання таке велике, що переходить межi i можливостi самої школи, тому є полiтичною справою. Тепер права учителiв не дозволяють учителям, навчаючи, заглиблюватися в царину полiтики. Ми маємо вплинути на громадську думку, щоб змiнити цей жалюгiдний стан. Учителi мусять мати вiльну руку у вихованнi дiтей».[95]

«…Ще в дошкiльному вiцi треба призвичаювати дитину до громадських навичок. Задля того треба закладати шкiльнi дитячi громади одного вiку, в яких наочними способами змiцнювати думку дитини, що людина є лише малесенькою частиночкою свiтової величезної громади».[96]

У 5-iй книжцi «Навчання дiтей молодших за 13 рокiв» читаємо: «За теперiшнiм способом навчання географiї дитину вчать спочатку географiї своєї мiсцевостi, потiм свого повiту, потiм своєї країни. Лише вивчивши географiю своєї країни, починають вивчати географiю сусiднiх країн i наостанку — всiх iнших, свiтову. Цей спосiб помилковий i розминається з нашою (тобто ЮНЕСКО. — П. Ш.) метою. Помилковий, бо вiн виховує i змiцнює в учня помилковий погляд начебто найближча до його дому земля є найважливiша i найлiпша, i, навпаки, найдальша — чужа i гiрша. Це породжує i змiцнює патрiотизм, цю найбiльшу перепону до братерства i об’єднання всього людства, це — джерело взаємного самознищення народiв і воєн. Цей спосiб треба змiнити на протилежний. Географiю треба починати вчити вiдразу свiтову. У дошкiльному вихованнi оповiдати маленьким дiтям про тварин далеких країн. Це збудить у них зацiкавлення далекими, незнаними, казковими країнами, розiв’є у них здiбнiсть уявляти. Навчання географiї у нижчих класах треба поширити на вивчення життя всiх народiв у свiтi. У старших класах навчати вiдомостей про клiматичнi умови треба у свiтовому розмiрi. А вже пiсля того переходити до вивчення географiї свого континенту i наостанку — своєї країни. Цей спосiб навчить молодь думати широкими, великими, свiтовими поняттями. Щезне нацiональна вузкогляднiсть (тобто патрiотизм. — П. Ш.), застарiлi нацiональнi забобони (тобто нацiональнi традицiї.— П. Ш.), якi тепер руйнують мирне спiвжиття народiв».

У перекладi людською мовою це означає, що треба навчати дітей (i то вiд 3-рiчних починаючи) дивитися на свою країну з презирством, як на якийсь маловажний додаток до великого свiту. Щогiрше! Широчезний свiтовий засяг забере дитинi весь її час, а на вивчення географiї, iсторiї власної країни забракне часу. Парубок, скiнчивши навiть середню школу, не знатиме власної країни. Буде космополiтом, що і є метою навчання ЮНЕСКО.

«… Про природнi багатства землi треба вчити не в межах окремих держав, але у свiтовому розмiрi. Отже, треба не перечисляти, якi багатства має дотична країна, але подавати за гатунком багатств. Наприклад, повiдомляють про залiзо та його користь людям — треба вказувати мiсцевостi у свiтi, де є залiзна руда. Те саме й про урожайнi землi, про лiси тощо. Господарчу вагу того чи iншого природного багатства треба пояснювати учням у свiтовому, мiжнародному освiтленнi, а не вузькому, лише задля країни, яка їх має. Треба дуже пiдкреслювати, наголошувати взаємну, господарську залежнiсть всiх країн, а з того i потребу їхнього об’єднання пiд спiльним проводом»… Спроби такого об’єднання вже почалися у свiтi.

«…У вивченнi життя чужих народiв не все таке гарне, щоб його подати дитинi. Отже, учителi i автори шкiльних книжок мусять НЕ подавати нiчого поганого з їхнього життя, а подавати лише все добре. Так у дитинi не зародиться якесь зле почуття супроти iнших народiв, а навпаки — молодь матиме доброзичливiсть до iнших народiв, а не злобу чи зневагу, як є переважно тепер»… Як бачимо, ЮНЕСКО вiдкрито вимагає вiд учителiв брехати, самозрозумiло, коли мовиться про щось шкiдливе мафiї. I справдi, тепер у США всi шкiльнi книжки про Московщину (СРСР) переповненi хвалою всього московського. Все життя в СРСР малюється як рай на землi. Про немосковськi народи СРСР — анi слова, хiба запевнення, що вони дуже люблять Московщину i живуть у мирi та братерськiй згодi з москвинами.

Та нацiональну iсторiю якогось народу годi обернути так горинiж, як обернули географiю. Тим-то ЮНЕСКО радить НЕ вчити iсторiї в молодших класах, а починати вчити її в середнiх, коли розум парубка можна задурманити мафiозною пропагандою iнтернацiоналiзму.

У книжцi 5-iй радиться запровадити в усiх школах спiв мiжнародного (свiтового) гiмну ООН, це перший крок занедбати спiв нацiонального гімну.

У 6-iй книжцi поданi рекомендацiї про вивчення в школах статевих (сексуальних) проблем, починаючи у молодших класах. У багатьох школах США вже навчають. У Швецiї та Норвегiї навчають вже понад 10 рокiв. Наслiдки: кiлькаразово збiльшилися захворювання молодi на статевi хвороби, кiлькаразово збiльшилася кiлькiсть позашлюбних матерiв молодших за 18 рокiв.

Взагалi ЮНЕСКО вимагає дуже збiльшити кiлькiсть шкiльного часу на виховання свiтогляду, а понадто — полiтичного, зменшивши кiлькiсть часу на набуток позитивних знань. Отже, хай школи випускають недоукiв, але полiтично надiйних, мафiозних слуг, рабiв. Московщина здiйснює це вже 50 рокiв на всiх землях СРСР i поза СРСР — в країнах-сателiтах. Але у себе Московщина виховує запеклих нацiоналiстiв, шовiнiстiв, загарбникiв.

Головним редактором лiтератури, що її видає ЮНЕСКО, є комунiст Максвел Стюард. З найпоширенiших авторiв тої лiтератури є комунiсти Л. Гюкес, В. Дюбойз, Д. Паркер, Г. Бокмайстер, Дж. Велтфiш, Р. Бенедiкт i т. п.

ЮНЕСКО влаштувала 1958 року в Європi й Америцi виставку «Людська родина». Її дуже розголошено, розхвалено, уряди допомагали її влаштовувати. Темою виставки було: iнтернацiоналiзм, пацифiзм та iншi мафiознi «iзми». Крiм того, вся виставка була переповнена глорифiкацiєю жидiвського народу та його стражданням вiд антисемiтизму. Було дуже багато пропаганди статевої розпусти. Людину показано як двоногу худобину, без жодних духовних потреб та iдеалiв. СРСР показано як найщасливiшу країну у свiтi, як земний рай.

Світова наддержава

По вiйнi 1939–45 рокiв виникло в США понад 15 органiзацiй, якi пропагують свiтову наддержаву. Наприклад, «Американцi об’єднанi задля свiтової органiзацiї», «Комiсiя укладання свiтової Конституцiї», «Мiжнародна боротьба за свiтовий уряд», «Федералiсти», «Рух за свiтове громадянство», «Будiвничi», «Боротьба за свiтовий уряд», «Союз противникiв вiйни», «Працiвники задля свiтової безпеки», «Заклад свiтового уряду», «Об’єднання тепер», «Свiтове братерство», «Союз сусiдiв», «Об’єднання Сходу i Заходу», «Братерство вiр», «Об’єднання свiтових федералiстiв», «Свiтова республiка» тощо. Фордiвська, Рокфеллерiвська та iншi фундацiї дають великi мiльйони доларiв на пропаганду свiтової наддержави зi свiтовим диктаторським надурядом.

Серед провiдникiв тих космополiтичних органiзацiй бачимо таких п’ятиколонникiв i шестиколонникiв, як, наприклад, чоловий фабiанець, член проводу кiлькох шестиколонних органiзацiй Роджерс Балдуiн, або такий як професор Мiльтон Маєр, що казав студентам у своєму викладi: «Час уже прийшов на революцiю. Вона вже йде, а ми мусимо приспiшити її. Куля скорiше переконає капiталiстiв як тисяча статей, протестiв». Або такий як професор Вернон Наш, що виголосив понад 1.700 доповiдей по всiх США, в яких «науково» доводив, що нашу планету врятує вiд атомного знищення лише сильний диктаторський свiтовий надуряд, що має велике власне вiйсько i багато грошей. Цей професор є членом проводу КП США i у своєму унiверситетi викладає комунiстичнi iдеї цiлком вiдкрито й офiцiйно. Або такий як провiдний член сорока п’яти- та шестиколонних товариств Фiлiпп Рандолф, що прилюдно на вiчi кричав: «Ми мусимо стягнути в болото американський прапор. Мусимо подерти його. Мусимо наплювати на нього».

Найбiльшим пропагандистом свiтової наддержави є соцiалiстичний «Осередок вивчення демократичних установ» у Калiфорнiї. Фордiвська фундацiя дає йому мiльйони доларiв на його дiяльнiсть i пропаганду. У проводi того осередку стоять такi визначнi особи, як, наприклад, суддi Верховного Суду США: Роберт Готчiнс та Вiльям Доґлес, заступник мiнiстра А. Берл, єпископ, комунiст i безбожник Джемс Пайк, єпископ Е. Кровтер, ректори унiверситетiв шестиколонники С. Бар та С. Бочанан, професори шестиколонники Л. Повлiнґ (нагороджений двома Нобелевськими премiями), Р. Ґордiс, В. Ґормен, керiвник фундацiї «Задля республiки» В. Ферi та iншi.

Голосителi деспотичної свiтової наддержави не називають її цiєю правдивою назвою, а ховають за личиною «Федерацiї Народiв». Суддя Р. Гатчiнс уклав 1945 року статут свiтової наддержави. Той статут подiляє свiт на дев’ять зфедерованих зон. Президента федерацiї мали би вибрати посли вiд тих зон. Отже, всi теперiшнi держави мали би зникнути. Президент повинен мати не лише виконавчi права, але також i законодавчi, також мав би бути Головою Верховного Суду тої наддержави.[97] А пункт 41-ий того статуту каже, що виробляти зброю i мати вiйсько має право лише свiтовий надуряд i бiльше нiхто у свiтi. Отже, той свiтовий «президент» за тим статутом мав би бути всемогутнiм, нiчим не обмеженим деспотом. Такi були в Московщинi вже кiлькасот рокiв, такi є тепер у московськiй соцiалiстичнiй, також федеративнiй наддержавi СРСР. Той американський «поступовий» новочасний суддя лише мавпував стару, дику, назадницьку Московщину.