Історія української літератури. Том 1

А молодому хусточку.

Заручена ти, Марусю, заручена!

Положила білу руку на заруку:

— Ручка же моя біленькая у батенька,

А чи будеш така біла у свекренька?

— Як ти будеш, Марусю, покірненька,

Буде твоя рученька все біленька (Чуб., 39, 67 А і Б).

Весь рід молодої, так само добровільно й охоче> бере участь в її виправі до другого роду. На весільний коровай складається мука з усього роду, його місять і ліплять всі жінки роду, і навзаєм весь рід дістає дарунки — частину викупу за дівчину 1. Приймаючи за неї викуп, рід ручиться за її «чесність», і докази сеї «чесності» звеселяють весь рід, бо підіймають його репутацію солідарності і родової честі в очах інших родів племені, навпаки — виявлення «нечесності» його смутить і гніває 2.

1 А що ж то в тому короваї:

З семи полей пшениця,

З семи криниць водиця,

Ой піду я в луг по калину,

Да виломлю калинову вітку,

Да застромлю за білу намітку —

Я ж стережуся, я ж бережуся,

Щоб сеї калиноньки не роздавити,

Своєї родиноньки да не розгнівити.

Ой пішов дощик краплистий,

Да уродив черчик черчистий, —

Ой скраси, N. N., сей черчик мій,