Історія української літератури. Том 1

Іванкові квітка — Марієчка дівка! (Чуб., 199).

Да пусти, свате, в хату! Нас тут небагато:

Сім сот да бояр з нами, да чотири сванечки,

Да дві світилочки, готуй шириночки (Мат. до етнол., III, с. 118).

2 Ф. К. Вовк се прирівнював до складки васалів на весілля свого сеніора-князя, але сам справедливо запримітив, що такий вигляд акт міг набрати пізніше, а перед тим се була складка роду на женячку свого члена. Або ще ближче — додамо — складка його молодецької гро мади для одного з товаришів.

По сім наступає цікава церемонія, котру пок. Вовк влучно толкував як «присягу» дружини на вірність і солідарність в поході: дружко на рушнику веде молодого, одягненого в кожух, до походу; той другою рукою держить одного з молодців, які всі також держаться за руки, і так ся процесія тричі обходить наоколо столу, на котрім стоїть миска з горілкою і ложкою-черпаком. По кожнім разі всі п’ють ложкою горілку з миски, під кінець просто з миски. Се пиття з одної чаші якогось ритуального напитку (правдоподібно, меду, заступленого в новішім обряді горілкою, що з’явилась у нас уже в добі козацькій) дійсно живо нагадує, напр., спільну чашу, котру пили побратими, зав’язуючи брацтво.

По сім дружина виїздить, причім пісні рекомендують переїздити можливо тихо, щоб не звернути нічиєї уваги. Декотрі пісні ясно представляють завдання походу — оружний напад і насильне захоплення дівчини 1,

1 Ось кілька мотивів воєнного нападу:

Ой заграно, забубнено ранейко,

Збирайся, князю Івасю, борзейко,

Та поїдемо тихим Дунаєм до замку,

Постаємо си в три рядочки на ґанку,

Там будемо білий камінь лупати [розбивати мури],

Чей би сьмо могли молоду Марисю достати.

Вap.: Заграно, забубнено, бояри побуджено —

Встаньте, бояре, встаньте,

Коники посідлайте, самі ся убирайте,

Бо поїдемо ранком по-під високим замком,

Будемо замки ламати, Марисуню діставати —

Замків не зламали, Марисеньки дістали