Історія української літератури. Том 1

[А] як будеш [ти] дівочку везти,

Забрязчать мости все перстневиї,

Засяють стовпи все золотиї,

Замають коври все шовковиї,

Загорять [ся] свічи все восковиї» 1.

1 Мотив незвичайно інтересний тим, що сходиться близько з билиною (записаною в Онежськім краю) про Добриню-змієборця:

И смолилась тут змЂя да восмиглавая:

Не казни-тко ты, Добрынюшка, змЂиныи головы,

Я иду к морю, ко синю морю,

Я иду к королю ко великому,

Ко великому королю да у синя моря,

И есть то у него да єдина дочь,

Брови то у ней черна соболя,

И очи то у ней ясна сокола,

По косицам то у ней звЂзды частыя...

Я достану эту королевичну от синя моря

(Гильфердингь, 663).

До сього повнішого чернигівського варіанта (в котрім я подекуди справляю розмір) є коротший і сильно попсований, але інтересний київський:

Як будеш їхать до двору по дівку,

Поб’ємо палі срібні таляри,