Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

В. о. міністра оборони України Ігор Тенюх в ефірі програми «Підсумки тижня» на «Першому національному» заявив, що система управління військами Збройних Сил України в Криму не втрачена, усі військові частини безперервно забезпечуються пальним і продовольством: «У даний час Міністерство оборони та Генеральний штаб Збройних Сил України підтримують постійний зв’язок з командирами військових частин у Криму, у тому числі координують заходи з оборони їхніх територій»519.

Аксьонов анонсував у Twitter проект переходу Криму на рубль: «Уже завтра ми представимо проект переходу автономії в рублеву зону. Постараємося зробити заміну валют безболісною для громадян і бізнесу»520.

Через постійні погрози та фізичну небезпеку довелося евакуювати диппредставництво Польщі в Севастополі — з’явилося повідомлення на сайті МЗС Польщі з посиланням на консула в Севастополі Вєслава Мазура. На момент російської агресії це було єдине офіційне представництво держав Євросоюзу в регіоні.

Ось як згадує операцію з порятунку консула екс-заступник начальника УВС Севастополя В’ячеслав Аброськін: «Я добре пам’ятаю термінову евакуацію консула Вєслава Мазура та інших співробітників консульства Польщі в Севастополі з території півострова. У цей день мені особисто зателефонував пан Вєслав із проханням про допомогу. За його словами, йому та співробітникам консульства погрожували „ув’язненням у підвал“ і взяттям будівлі консульства. На думку „народних представників“, у будівлі могли знаходитись документи, пов’язані з „розвідувальною діяльністю на півострові“. Кортежем із п’яти-шести машин зі співробітниками й дипломатичними документами ми виїхали з Севастополя.

На чолі колони їхав я за кермом патрульної машини ДАІ, обладнаної спеціальними світловими й звуковими сигналами. Для нас головною метою було потрапити на материкову Україну. На той момент це вже було проблемою, оскільки на півострові з’явилися блокпости із „зеленими чоловічками“. На одному з таких у Сімферополі нас пропустили тільки завдяки моєму особистому знайомству з „командиром“ блокпосту. Ми дісталися мети, а наступного дня Міністерство закордонних справ Республіки Польща повідомило про припинення роботи консульства в Севастополі. Через кілька днів після цього тепер уже я був змушений покинути Крим, бо залишатись було вже небезпечно».

10 березня продовжилась тенденція посилення контролю не лише за адміністративним кордоном Криму, але й за внутрішніми переміщеннями всередині півострова. Тінь параної та тотального страху все більше опускалася на Крим. Гоніння на всіх інакодумців ставали все системнішими. Кримська «самооборона», «Беркут» і «зелені чоловічки» все впевненіше почували себе в умовах усе слабшого спротиву українських військових. Голос сумління й розуму, з яким до росіян зверталися їхні ж моральні авторитети, ніхто в Росії не хотів чути. Наближався день «референдуму».