Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Цього дня на захист України став відомий російський письменник грузинського походження Боріс Акунін, який у Facebook дав дивовижно точний прогноз того, що відбудеться з Росією та її економі кою вже протягом наступного року: «Росія опиниться спочатку в політичній ізоляції, а потім і в економічній. Усе це разом із неминучим стрибком військових витрат спричинить спад економіки й падіння рубля. Це призведе до інфляції та ще більшого зростання цін. Щоби гасити зростаюче невдоволення, режиму доведеться вести себе все жорсткіше. Інтернет буде кастрований і цензурований; про звичайні ЗМІ годі й говорити. Число політв’язнів збільшуватиметься весь час. Будь-який протест стане карним».

Тим часом українське МЗС продовжувало доносити правду про події у Криму до західних дипломатів. В. о. міністра закордонних справ Андрій Дещиця провів спеціальний брифінг після зустрічі з главами МЗС Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, де заявив, що Київ готовий дати збільшену автономію деяким регіонам України, натякаючи на Крим: «Ми і так вважаємо, що в них достатньо автономії, однак якщо вони хочуть більше прав і повноважень, то ми готові це дати. Єдине, потрібно сідати за стіл переговорів і обговорювати ці питання»501.

Цього дня кримські сепаратисти запустили веб-сайт, спеціально розроблений для проведення так званого загальнокримського референдуму. Випадково чи ні, але загалом людей, які віддали голоси за підсумками голосування, було 102%. За один день участь в онлайн-голосуванні взяли понад 25 тисяч користувачів.

У мене як фахівця з виборчих кампаній склалося стійке враження, що російський Центрвиборчком, по суті, тестував результати кримського референдуму, який відбувся вже менш ніж за тиждень. Принаймні результати голосування тих, хто нібито проголосував за приєднання Криму до Росії, були приголомшливо великими як для ліберальної інтернет-аудиторії — аж 78%, і лише 24% — за відновлення Конституції 1992 року. Але максимальні дані, які перед тим озвучували авторитетні українські соціологи, були майже вдвічі меншими.

Директор центру імені Ілька Кучерева Ірина Бекешкіна повідомила: «На сьогодні в жодному з регіонів немає навіть 50% населення, які б хотіли приєднання Криму до Росії. Навіть у Криму таких тільки близько 41%. Загалом в Україні тих, хто хотів би об’єднання України й Росії, — 12%. Це меншість. Найбільше таких людей у Криму. У Криму 41% хотів би жити з Росією. І ще <…> у Криму бажання об’єднатися з Росією виникає після 50 років»502.

Тільки через два тижні після початку цих трагічних подій ГПУ нарешті наважилася видати дозвіл на арешт лідерів так званої кримської влади, до числа яких потрапили Володимир Констянтинов, Сергій Аксьонов і Денис Березовський. Зрозуміло, жодних юридичних і практичних наслідків таке рішення вже не мало, тим паче що всі лідери сепаратистів надійно охоронялися російськими спецслужбами та спеціально виділеними для цього елітними підрозділами російського спецназу. У ГПУ заявили що в них є ухвала суду на затримання та доправлення вищезгаданих осіб до суду для обрання їм запобіжного заходу. Володимиру Константинову та Сергію Аксьонову інкримінували дії, «спрямовані на насильницьку зміну або повалення конституційного ладу в країні». Денис Березовський був обвинувачений у державній зраді. Загалом, за інформацією ГПУ, щодо ситуації в Криму в період з 27 лютого по 10 березня до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 46 кримінальних правопорушень.

Свою реакцію на сепаратизм обнародувала СБУ, заявивши про відкриття кримінальних справ стосовно кримських сепаратистів: «Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у розпочатих у лютому — березні цього року 16 кримінальних провадженнях за фактами незаконних посягань на державний суверенітет та територіальну цілісність України, дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу, сепаратистських закликів. Так, Головне слідче управління провадить досудове розслідування за ст. 14 та ч. 1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) Кримінального кодексу України про готування до посягання на територіальну цілісність і недоторканність України за фактом прийняття 4 лютого ц. р. на засіданні Президії ВР АР Крим рішення про необхідність втручання Російської Федерації в ситуацію, яка склалася в Україні. Також розслідується кримінальне провадження за ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України від 24 лютого ц. р. щодо публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території України та порушення порядку, встановленого Конституцією України, про приєднання м. Севастополя до Російської Федерації, які були проголошені на мітингу 23 лютого ц. р. у м. Севастополі»503.

До Києва прилетів нещодавно звільнений в’язень сумління Міхаіл Ходорковскій і прочитав лекцію «За нашу и вашу свободу» студентам у Національному технічному університеті України «КПІ». Ходорковскій заявив: «Для багатьох росіян Севастополь — частина святої землі. Тим не менш це не може бути виправданням для вторгнення до Криму. Тим більше що в разі анексії Криму Російською Федерацією це може послужити прикладом для інших країн для грубого втручання у внутрішні справи суверенних держав. Найкращим рішенням для подальшої долі Криму було б зберегти його в складі України за умов надання широкої автономії АРК за прикладом Шотландії в складі Великої Британії»504.

Спікер автономії Володимир Константинов звернувся до кримчан, де вчергове озвучив кліше кремлівських пропагандистів про «Крим як подарунок Хрущова», про «держпереворот у Києві», про те, що «Україна не чула Крим» і про «утиски російськомовних у Криму». Звернення опубліковане на офіційній сторінці ВРК: «Ми довго й наполегливо домагалися від Києва рахуватися з нашими регіональними особливостями: у культурі, економіці, способі життя, ментальності. Але наші пропозиції наполегливо відхилялися, у відповідь на них ми отримували нові й нові спроби диктату з центру: якою мовою вести документацію, працювати засобам масової інформації, озвучувати фільми, кого вшановувати, а про кого краще не згадувати, як нам жити й господарювати на своїй землі. Паралельно з цим робилися спроби нас задобрити, приспати нашу пильність.

Відчайдушні русофоби раптом заговорили в ефірі українських телеканалів чистою російською мовою, стали закликати нас до збереження єдності, обіцяти виконати всі наші запити щодо розширення повноважень Криму. Але ми прекрасно усвідомлюємо, що маємо справу з вовками в овечій шкурі. У Києві відбувся державний переворот, по столиці України та її регіонах розгулюють озброєні до зубів банди, які шантажують владу, суди, простих мирних жителів. Країна занурилася в хаос і беззаконня. Настав момент, коли ми з вами можемо виправити ту несправедливість, яка була допущена 60 років тому, і — повернути Крим туди, де йому й належить бути: до складу Держави Російської. У нас є історичний шанс: залишаючись кримчанами, нікуди не переїжджаючи, повернутися додому — в Росію»505.

Андрій Сенченко дав влучну характеристику Константинову — «кидала», і нагадав свою «фінансову» версію такого поспішного бажання Константинова приєднатися до РФ506. Андрій Сенченко: «Фірма під збірною назвою „Консоль“ (юридичних осіб вони наплодили дуже багато, йдучи від відповідальності перед банками і вкладниками), побудована як будівельна піраміда. Константинов збирав гроші з населення, брав кредити в банках, не виконуючи зобов’язання перед пайовиками. Цей негідник винен практично всієї України, багатьом кримчанам і багатьом банкам. У тому числі він винен великі суми і російським банкам. Для нього ця політична афера є можливістю уникнути кримінальної відповідальності. Судячи з усього, він отримав якісь обіцянки про прощення всіх цих чудес перед російськими банками».

Держприкордонслужба вчергове озвучила мантру про посилення контролю кордону з АРК507, яке, щоправда, не заважало російським спецназівцям знову розгулювати херсонським Чонгаром.

Цього дня українські, російські та кримські медіа вперше голосно повідомили ім’я нового «прокурора Криму» Наталії Поклонської, яка була призначена «в умовах крайньої необхідності, з метою недопущення припинення роботи прокуратури та забезпечення прав і свобод жителів». Досі її особливо ніхто не знав ні в Україні, ні в Криму, адже вона працювала тихим, сірим, непомітним прокурором ГПУ в Києві. І так само вона тихо залишила місце служби наприкінці лютого 2014 року та непомітно повернулася до рідного Криму. На превеликий жаль, миле личко кримського прокурора багато кого ввело в оману. У подальшому побачимо, якими брутальними діями відзначиться й цей «прокурор Криму», і, зрештою, уся незаконна кримська прокуратура.

Владислав Селезньов повідомив у Facebook: «Дружини офіцерів Чорноморського флоту здіймають ґвалт, що їхніх чоловіків із сім’ями збираються поміняти на представників інших флотів Росії в покарання за асиміляцію з місцевим населенням Криму. Люди в шоці, прожили в Севастополі по кілька десятків років, а тепер їх усіх, по суті, виганяють на територію Росії, дітей відривають від шкіл, друзів. У штабі ЧФ РФ заспокоюють тим, що Крим буде російським, і вони все одно втратять свої надбавки за кордон».

Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт заявив на прес-конференції, що США не допустять, щоб із боку Росії почалися військові дії: «США підтримують український уряд, який хоче надати Криму широку автономію, але цього не можна робити під дулом автомата»508.

Тим часом ситуація в кримській столиці продовжувала загострюватися. На сторінці ВМС ЗСУ у Facebook з’явився допис: «Близько 12:00 військовослужбовцями РФ із представниками „самооборони“ Криму захоплений військовий госпіталь в Сімферополі. Весь медичний персонал вивели з території госпіталю. Зараз у госпіталі проходять лікування близько 28 осіб, деякі лежать у реанімації. Дії військовослужбовців РФ можна розцінювати як фашизм. Залишився тільки геноцид за національною ознакою»509.

О 12:48 у Facebook дописав Владислав Селєзньов: «Із Севастопольського штабу командування ВМСУ повідомляють: сьогодні, 10 березня, о 12:00 нас знеструмили, електропідстанцію знову розкрили, зварювання зрізали болгаркою»510.

О 13:45 озброєні люди почали захоплення військової частини А2904 у Бахчисараї. Їх близько 10 осіб, до частини прибули на 2 мікроавтобусах, проникли на територію автомобільного батальйону. Раніше невідомі викрали командира цієї частини Володимира Садовника, про що «Українській правді» повідомив начальник штабу військової частини підполковник Сергій Гундер: «Це сталося в Бахчисараї, він повертався з обіду. Невідомі проросійськи налаштовані люди посадили його в автомобіль і повезли. Очевидці бачили його спочатку в офісі „Русского единства“, а коли туди прибули, ті сказали, що його ніколи там не бачили. Станом на ранок понеділка він вийшов на зв’язок із дружиною між 7-ю і 8-ю годинами ранку. Він сказав, що з ним усе нормально, його утримують у невідомому йому місці. Жодних вимог йому не висувають»511.

О 17:23 Селезньов повідомив, що Володимир Садовник виявився зрадником: «Разом із групою озброєних представників „самооборони“ Криму, яких, за інформацією джерел, очолює полковник РФ Макагонов, на територію автомобільного батальйону ВМС України в Бахчисараї прибув і зниклий напередодні командир автобату Володимир Садовник. Прибулі представники „самооборони“ Криму, зробивши кілька пострілів у повітря, увірвалися на територію автобату. Вишикувавши особовий склад ввіреної йому частини, Садовник заявив: „Хто зі мною — крок вперед“. Із лав вийшли кілька військовослужбовців частини. У строю залишилися всі офіцери! Після цього Садовник заявив, що ті, хто не з ним, можуть покинути територію військової частини, після чого на плацу частини був спущений прапор ВМСУ, його місце зайняв прапор РФ. О 19:30 із розташування автобату 9 одиниць техніки виїхали в бік Севастополя»512.

Як стало відомо згодом, вирішальним фактором впливу на Володимира Садовника став приїзд до Бахчисарая його колишнього однокашника по військовому училищу з Росії. Російська розвідка спеціально відшукала та привезла його для вербування Садовника.