Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

О 18:19 «Євромайдан-SOS» повідомив про полонених активісток: «На даний момент є інформація, що Шура Рязанцева й Катя Бутко знаходяться в представників ФСБ Росії. Вони стверджують, що тортур до дівчат не застосовують. Будемо сподіватися на краще»513.

Зі спогадів Шури Рязанцевої: «Після того як нас запхали до машини та вивезли з КПП в Армянську, нас привезли на територію Севастопольської бухти. Допвахта — це територія Чорноморського російського флоту, і там військова тюрма. Нас привезли, поставили вздовж будівлі, обличчям до стіни, і десь тримали нас там 2–3 години, на вулиці. І весь цей час ходили позаду, перезаряджали автомати й казали „розстріл, розстріл“, лякали. Першою „прийняли“ мене. Я першою пішла. Там нас повністю оглядали, роздягнули. Оглядали жінки, але це все відбувалося в присутності чоловіків. Узяли аналізи, ніби що ми наркоманки, пили чай на Майдані, кров, сечу в присутності всіх. По-перше, оглядали повністю. Усе це знімали на камеру, це така клітка була, і навколо клітки стояли чоловіки. Усі були в масках. Потім нас розсадили по одиночних камерах і почали викликати на допит уночі. Кожні 3 години викликали, весь час хотілося спати. На допиті були присутні 3 людини, вони себе називали СБУ Севастопольське, але не наші, скоріше ФСБ, судячи з їхнього акценту та нахабності. Один там узагалі нахабним був, дуже сильно лякав, принижував. Вони запитували персональні дані. Дані про батьків.

Оскільки я з Криму, то вони почали мене по цій частині питати. Вони знайшли довідку й про дідуся, і про тата і на цій підставі сильно давили, потім вони питали про Майдан. Так як вони знайшли в мене в телефоні багато фотографій з акцій, вони питали про Автомайдан, більше питали мене про „Правий сектор“, тому що я в них проходила як активіст „Правого сектора“. Через татуювання. Тобто в них таке вузьке знання взагалі: якщо татуювання, то це все — правосек, націоналіст і все інше. Питали про фінансування Автомайдану, про фінансування Майдану, кого я підтримую з тих політичних сил, які зараз у нас, вони назвали прізвища там Кличко, Тягнибок зі „Свободи“, „Правий сектор“ Яроша.

„Тобто ти підтримуєш Яроша?“ — питали. Спочатку дуже погано годували, але останній день краще. Потім мене одну з усіх водили курити, тобто в той час я курила, і давали то цукерки, то воду, то якісь книги з патріотизму російського, специфічні такі вірші про армію російську, про перемоги. Це були нові армійські видання, типу, там усе на військову тематику, усі вірші. Вона [книга. — Прим. ред.] була блакитна і з надписом про російську армію.

В останній мій допит мене лякали, що відвезуть у Хабаровську тюрму: „Збирай речі, зараз ми тебе повеземо“. Тобто вони завжди на допитах лякали, щоб я, типу, щось розказала, але там розказувати було нічого особливо. Останній день, коли нас відпускали, нас вивели й уже дозволили дивитися, ми так оглянулися, це реально було так, як територія військової тюрми, і нам сказали, що нас відвезуть туди, звідки нас і забрали, на КПП. Нас супроводжував офіцер, морський піхотинець Російської Федерації. Він показав нам паспорт, він показав нам військовий квиток. Він був і ще 2 солдати з ним.

У хлопців були закриті обличчя, а в офіцера — відкрите. Нас посадили в автобус і повезли на КПП, назад туди, де взяли.

І в той час, коли нас везли, нас ховали, тому що на кожному КПП, на Севастопольському КПП, там всюди були практично козачки, потім серби. Ті, хто нас везли, сказали, що нам безпеку не гарантують. У той час, коли ми були в тюрмі, тато з мамою шукали нас по всьому Криму. І практично кожний день вони приїжджали туди на КПП і дивилися, чи все нормально з машиною, а машина вже була накинута тентом, були здерті номери, тобто думали вже, що не повернеться. І от нас привезли на КПП — увечері вже 12 березня».

О 14:04 Владислав Селезньов повідомив, що російські військові штурмують аеродром у Новофедорівці: «З Новофедорівки повідомляють, що в ці хвилини солдати російської армії намагаються захопити командний пункт аеродрому, усередині якого перебувають українські військовослужбовці, зокрема жінки. Ззовні українські офіцери прибули для врегулювання ситуації, без зброї намагаються зупинити нападників і вести з ними переговори». Пізніше, о 18:40, українській стороні вдалося домовитися про припинення штурму: «Під час штурму командного пункту виведена з ладу система управління морською авіацією ВМСУ — зламані антени, пошкоджено силові кабелі».

Тоді були зауважені перші спроби масового знищення українських паспортів. Цю інформацію підтвердили відразу кілька джерел, зокрема проукраїнські активісти, а також міськвиконком міста Сімферополя.

З’явилися численні факти звернень невідомих осіб до жителів кримських міст, особливо масово це відбувалося в Сімферополі: «Невідомі, представляючись „членами виборчої комісії“, які звіряють списки для участі у загально-кримському референдумі, просять мешканців багатоквартирних і приватних будинків пред’явити для перевірки паспорти. Отримавши їх у руки, або тікають із документами, або рвуть їх, роблячи непридатними»514.

ТСН оприлюднила карту окупації Криму станом на 10 березня.

Предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет у промові під час панахиди в день смерті Тараса Шевченка знайшов історичні паралелі до дій Путіна в Криму: «Дії Путіна схожі з діями Гітлера. Він теж захищав німців у Судетах, приєднавши Австрію. Учора — Грузія, сьогодні — Крим, а завтра — ще які-небудь європейські країни. Тому агресора потрібно зупиняти, щоби він не поширював зло й неправду на весь світ»515.

Російський журналіст Матвій Ганапольський у своєму коментарі для цієї книги так охарактеризував російського президента: «Усі знають основний принцип народження політичних ідей у Путіна. Вони народжуються в нього миттєво. Звичайно, не в одну секунду, тим не менше. Путін — не стратег, він тактик. Він завжди виграє в тактиці, використовуючи найпотужніші можливості Російської Федерації. Але завжди програє в стратегії. Він не є конструктором майбутнього.

Мені здається, він зневірився у власних громадянах, тому всі стратегічні плани рухнули, і залишилася суха тактика. Але вона не спрямована на відтворення, а лише на те, щоби дожити до наступних виборів. Велика кількість версій щодо планів Путіна із захоплення Криму може бути звичайною дезінформацією.

Нам здається, що Путін сидить у Кремлі та малює зловісні сценарії. Причому заздалегідь. Але це може бути не більше ніж прикриття, яке приховує найголовніший „епікфейл“: він нічого не робить заздалегідь. Жодної іншої мети, крім самозбереження у владі, у нього немає. А коли бачиш мету, то робиш те, що найбільш логічне для її втілення. Тому я сумніваюся, що в Путіна була ця стратегема. Швидше за все, рішення він ухвалював досить швидко. Утеча Януковича була для нього, впевнений, шоком. І найголовнішим шоком було те питання, про яке всі забули: яка доля 3 млрд. доларів, які були дані Януковичу в обмін на збереження влади? Тому Путіну довелося шукати те, що під рукою. Найбільш близька до правди версія, що до нього прийшли православні патріоти — а є такий політологічний інститут у путінському оточенні — і сказали: українці й взагалі українцями себе не вважають, і вони зустрінуть російську армію на ура. Путін і повірив».

У Східному Криму, де ситуація була з найтяжчих і де окремо базувалися дві українські бригади морської піхоти, місцеві жителі намагалися допомогти заблокованим військовослужбовцям українських частин. До керченських морпіхів увечері прибули співробітники місцевого рибоконсервного заводу «Пролив» і привезли хлопцям паки з рибними консервами. Показово, що вони так само поділилися продуктами з російськими «зеленими чоловічками», які блокували українську військову частину. Заступник командира частини по роботі з особовим складом Олексій Нікіфоров зазначив, що зараз підтримка місцевих жителів керченським військовим дуже необхідна: «Це просто дивовижно. Відчуваємо моральну підтримку. Жителі міста — молодці, нам дуже приємно. Сподіватимемося, що ніякі події не стануть перешкодою нашій дружбі»516.

Сьогодні Нікіфоров так згадує цей день: «Коли справа йшла до референдуму, я після якогось оперативного інформування вишикував батальйон, кажу: народ, не переживайте, Україна з нами, люди з нами. Нам посилають гроші, підтримують, журналісти вночі бронежилети привозили. Навіть із „Правого сектора“ телефонували — чим допомогти? До речі, після цих слів один ротний почав наїжджати: мовляв, дивися, що б тебе тут зараз… А один командир роти тихенько мене відвів і каже: „Я всю твою родину виріжу, якщо сюди „Правий сектор“ прийде“. Ось це вже було зрозуміло, що „переналаштування“ пішло повне. Люди повністю перебували під впливом [російської пропаганди. — Прим. ред.]».

О 21:26 Владислав Селезньов дописав у Facebook про переміщення російських військ: «За повідомленнями з різних джерел, дорогами Криму йде переміщення військ РФ. Так, на автомобільній трасі в районі н. п. Владиславівка у напрямку на північ Криму рухається колона з 80 вантажних тентованих автомобілів. У той же час колона з 85 одиниць техніки, про яку я повідомляв раніше, повернула на Євпаторійській трасі в напрямку Сімферополя. У складі цієї колони 5 „Тигрів“, 5 БТРів, десяток „наливників“, інші автомобілі вантажні тентовані. Переміщення техніки відстежується. З Кіровського очевидці повідомляють, що в небі над аеродромом Кіровське кружляє пара вертольотів»517.

Сьогодні о 21:41 стало відомо, що активістів, яких у Криму викрали бійці розформованого спецпідрозділу «Беркут», обіцяють депортувати до Києва. Про це повідомила у Facebook київська активістка Міріам Драгіна: «Провели годину в таборі „Беркута“ під автоматами. Коли під’їхали, побачили людину на колінах, яку тримали під дулом і обшукували. Далі озброєні до зубів, у масках, із шевронами „Беркут“ підійшли до нас, змусили вийти з машини, вишикували в ряд, потім чотирьох посадили на заднє сидіння й повезли в табір. Там на холоді вели бесіди. Відвели Настю в бік. Вилучили картки з фотоапаратів. Завтра обіцяють депортувати зниклих. Не пробачили Майдан, схоже, і собі теж. Хотіли відправити через кордон і нас, прямо так, у кримському таксі. Настя проявила чудеса дипломатії. Їдемо до Сімферополя. Наші втрати — дві картки й Крим»518.

Парубій доручив посилити охорону об’єктів Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Це доручення Парубій зробив «з метою належного забезпечення безпеки, прав та інтересів громадян України та відповідно до положень Указу Президента України від 2 березня 2014 р. №189/2014, яким введено в дію рішення РНБО України від 1 березня 2014 р. „Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету й територіальної цілісності України“». Зокрема, зазначили в прес-службі РНБО, Міністерству внутрішніх справ України доручено посилити охорону об’єктів Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення в Миколаївській, Херсонській, Донецькій, Луганській, Харківській областях та в Києві.