Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

У радянських традиціях у центрі Сімферополя був організований численний мітинг на підтримку приєднання Криму до Росії. За інформацією кримських журналістів та активістів, для участі в ньому сепаратистська влада масово залучала працівників бюджетних установ, шкіл, університетів, лікарень, комунальних підприємств. Вони вийшли на площу з якісними плакатами й розтяжками, явно виготовленими фабрично. Цього дня мітинг на підтримку референдуму мав красномовну назву «Кримська весна».

За повідомленням місцевих медіа, на центральній площі зібралися більше 12 тисяч кримчан з усіх міст і районів півострова. Вони тримали прапори Криму й Росії, плакати з гаслами «С Россией в Крыму мир!», «За будущее Крыма вместе с Россией!», «Крым за референдум» тощо. Перед присутніми виступили Володимир Константинов, Сергій Аксьонов, Рустам Темиргалієв, Віталіна Дзоз. Константинов звернувся до кримчан із закликом зробити правильний вибір під час голосування на референдумі: «Ми вчора приїхали з Москви з хорошими новинами. Наш братній народ Росії бере нас до свого складу. Ми станемо суб’єктом Російської Федерації. Усе, що нам потрібно, це прийти 16 березня на всекримський референдум. Так ми, нікуди не виїжджаючи, повертаємося на Батьківщину!».

Виявили, хто 6 березня пограбував журналістів Associated Press у Криму, повідомив Центр журналістських розслідувань та Hromadske.tv: «Машина, на якій „козаки“ Аксьонова вивозили вкрадене в іноземних журналістів обладнання, належить фірмі, з якою пов’язаний голова козачої громади „Соболь“ Віталій Храмов. Свідки зафіксували номерний знак АК 1255 АІ. Під таким номером закріплений Wolksvagen Transporter, зареєстрований на ТОВ „Торгові системи ВПК“, Сімферополь, вул. Київська, 4 (код ЄДРПОУ 30765159)471. За даними Єдиного держреєстру фізичних і юридичних осіб, засновниками ТОВ „Торгові системи ВПК“ є дві фірми — ТОВ „Пента“ й ТОВ „Стілар“. Своєю чергою, ТОВ „Пента“, яке займається посередницькою діяльністю в торгівлі товарами широкого асортименту, створили Валерій Мєдяков і Віталій Храмов. Останній є старійшиною козачої громади „Соболь“».

Міноборони України повідомило, що має підтверджені факти закупівлі на території АРК проросійськими радикалами й «кримськими самооборонцями» військової форми ЗСУ, та звернулося до українських журналістів із проханням фіксувати такі факти через можливі провокації472.

У дуже важких психологічних умовах у Криму відбувалося відзначення 200-річчя з дня народження національного генія України Тараса Шевченка. Нечисленні мітинги відбулися в більшості міст АРК, а найчисельніший, який зібрав понад 200 людей, — у Севастополі. Як свідчать присутні на ньому іноземні журналісти, зокрема кореспондент BBC Бен Браун, на українських активістів, які прийшли з портретами Шевченка та українськими національними прапорами, напали понад 100 місцевих «тітушок» із кийками — унаслідок кілька севастопольців зазнали серйозних травм. Є також інформація, що в нападі брали участь колишні працівники розформованого спецпідрозділу «Беркут».

Події цього дня Дмитро Білоцерковець, корінний севастополець, запам’ятав на все життя: «Цього дня ми провели мітинг біля пам’ятника [Тарасу. — Прим. ред.] Шевченку, реально було від 800 до 1000. Нагадаю, що ми планували глобальну протестну акцію на 15 березня, на яку нас не підпустили. Що ми зробили? Ми вирішили самі провести свою акцію, скажімо так, останнє наше дихання, тобто потрібно щось робити. До речі, забув важливий момент. Тоді що відбувалось у Криму?

У Криму активно викрадали, били українських активістів. Пам’ятаєте Олексія Гриценка, який приїжджав із представниками Автомайдану, там дівчат викрадали [Шуру Рязанцеву й Катю Бутко. — Прим. ред.], їх шукали. Тоді з ними був поряд один із севастопольців, я його до того не знав, зараз, на жаль, по пам’яті не скажу [Василь Черниш. — Прим. ред.]. Реально хороший хлопчина, колишній офіцер СБУ. На жаль, у момент, коли вони їхали до дівчат, тих викрадених, за ними була погоня, також їх викрали, викрали цього хлопця — і він досі вважається зниклим безвісти. І ми про нього нічого не знаємо, у мене лише є посилання на його сторінку у Facebook. Крім цього масово били моїх активістів, не буду зараз називати прізвища.

Брали малу дівчинку, яка стукала у двері, а потім представники „самооборони“ вдирались усередину, лупцювали, громили квартиру. Але найголовніше — вони це робили не просто так, щоби взяти й когось побити, щоби збити активність, вони все це знімали й активно по місцевих каналах крутили. Завдання було одне: показати місцевому населенню, що спротив неможливий. Знімали це канали „НТС“, „Крым“, „Первый Севастопольский“ і все це крутили. Їхнім завданням було залякати. І саме через ці причини нам було важко 9 березня зібрати велику кількість активістів, тому що було багато заляканих. Коли ми проводили мирну акцію протесту, на честь Тараса Шевченка, приїхали 100 чоловік „тітушок“, явно підготовлених бойовиків, які почали намагатися бити бабусь, які там були представниками „Просвіти“.

Ми це розуміли, там були футбольні фанати, які взяли нас у кільце і як могли стримували. Своєю чергою, ми ж не професійні якісь військові, хлопці неграмотно продумали відхід. Виявилось, що всі відійшли групками, і вони стали групки відсікати. Мене так само тоді зупинили, заламали руки, намагались посадити в машину. Там була цікава ситуація — я як легкоатлет міг легко втекти, мене ніхто не впіймав би. Але я розумів, що тут велика кількість жінок, і їх я не можу кинути, я посадив їх (до 5 жінок) у машину й намагався виїхати. На той момент то була не моя машина, моя була спалена, а машина друзів, невеликий пікап.

Намагаючись виїхати, я зачепив іншу машину, і це врятувало мені життя. Просто вони заблокували паралельний в’їзд, але не цією машиною, ця просто стояла. Далі поштовхали машину, побили вікна, є про це відео. Нас вивели з машини, заламали мені руки. Почали намагатись російські спецназівці мене затягти в машину, скоріше за все, після цього зі мною можна було попрощатись, як і з багатьма іншими активістами в Криму.

Але мені пощастило, що банально даїшники підійшли й почали складати протокол. Вони, по суті, не дали мені попасти в цю ситуацію, вони казали: „Добре-добре, ви його заберете, але спочатку ми оформимо протокол“. Відводять мене вбік, я сідаю до них у машину, даю їм по 500 гривень і кажу: „Завезіть мене в РУВС, інакше, ви самі розумієте, що зі мною тут буде“. Вони мовчки подивились один на одного, кивнули й сказали, що самі все розуміють, звичайно, допоможуть, вони самі за Україну. Вони дуже грамотно поводилися, один із них підійшов і подивився, яка там ситуація, другий ще пішов і забрав із машини мій планшет, я за це їм дуже вдячний, вони врятували мені життя. І як була змога, одна машина поїхала вперед, її вони зупинили, а інша машина в цей момент, іншою дорогою в об’їзд будівлі, по тротуару, заїхавши на клумбу, поїхала. Заїхали в РУВС, вони мене відпустили, й мене вже забрали мої активісти. Ось така ситуація була 9 березня».

Незважаючи на ті масові безчинства, які відбувалися в Севастополі, і те, що всі туристи з України та європейських країн масово скасовували свої поїздки до Криму під час цих подій, російські медіа й офіційні особи всіляко розкручували тезу про безпечність відпочинку в Криму. Так, міністр культури РФ Владімір Медінскій переконував: «Ситуація в Криму безпечна, ми закликаємо російських туристів, щоби вони, якщо втомилися від палючого сонця Єгипту, то цього року відпочили в Криму й Краснодарському краї, оскільки кращої альтернативи немає»473.

Константинов цього дня заявив, що Крим уже отримав першу фінансову допомогу від Росії: «Ми отримуємо зараз допомогу від усіх регіонів Російської Федерації. Ці гроші вже є в наявності, тому ми всі фінансові проблеми закриваємо»474. Він повідомив, що сподівається на статус «парламентської республіки» Криму в складі РФ, але обрав дуже дивні слова: «Ми вистраждали парламентську республіку, вона показала свою дієвість. Ми хотіли б зберегти парламентську республіку. У разі входження до складу Росії всі державні інститути влади будуть підконтрольні федеральним структурам Росії, я маю на увазі прикордонні служби, армію, флот та інші»475.

Своєю чергою, Аксьонов теж розповів — метафоричніше й абстрактніше, — яким він бачить майбутнє Криму: «Ми живемо в той історичний час, коли кримчани самі зможуть визначити свій вибір. На нас дивляться всі південно-східні регіони, які також потребують підтримки. Ми з вами можемо стати форпостом „руського міра“ на території України. І референдум це визначить. Місце Криму в Росії!»476

О 13:01 «Українська правда» з посиланням на прес-службу «Укрзалізниці» заявила, що компанія — ніби з «технічних причин» — припинила продаж квитків до Криму: «Квитки на кримський напрямок не можна буде придбати з 10 до 17 березня, але продаж квитків може буде відкрито й сьогодні, і завтра, у будь-який день. Поки що продажу немає»477.

У відповідь на це кримські сепаратисти заявили, що в Крим можна дістатися з боку РФ, через Краснодарський край. Віце-прем’єр АРК Рустам Темиргалієв: «Ми розраховуємо на перезавантаження залізничних потоків через паром на Кубань. Ми очікуємо, що буде швидкими темпами будуватися міст Крим — Кубань (через Керченську протоку) для того, щоби наші кримчани не відчули дискомфорту при поїздках із Криму в Росію»478.

Першою реакцією українського уряду на події стало блокування всіх казначейських рахунків у Криму, про що повідомив Рустам Темиргалієв: «Ми зараз оперативно відкриваємо рахунки в російських банках, у тому числі рубльові рахунки. Люди без пенсій і зарплат не залишаться в жодному разі, уся ситуація під контролем».

Проте замість рублів Росія привезла до Криму, чеченців (18-та окрема мотострілецька бригада) і готувалася перекинути системи «Град», як повідомив у Facebook Дмитро Тимчук479.

Аби уникнути асиміляції російських військових із місцевими мешканцями й встановлення приязні з українськими військовими, Росія почала ротацію свого окупаційного контингенту. «Українська правда» оприлюднила свідчення кримського активіста Романа Бутка: «Уже сьогодні великий десантний корабель зі складу Північного флоту ВМФ Росії „Георгий Победоносец“ в бухті Козача (Севастополь) завантажив першу партію військовослужбовців кількістю до 400 чоловік. Їх на 18 військових автомобілях „КамАЗ“ і „Урал“ доставили на військовий корабель. Після прибуття корабля в порт Новоросійськ їх відправлять по своїх частинах. Новоприбулі російські військові поводяться жорсткіше, не йдуть на контакт, нічого не говорять і близько до себе не нікого не підпускають».

У Криму залишився тільки один український канал «Тоніс». Свого часу його викупили структури Олександра Януковича, старшого сина колишнього президента, і після повної зачистки від незалежних журналістів він із впливового політичного телеканалу перетворився на розважальний, а тому не заважав окупантам.