Розділ «Термінологічний словник»

Манускрипт (лат. manuscriptum від manus — рука і scribo — пишу) — давні й середньовічні рукописи на папірусі, пергаменті, пізніше — папері.

Маргіналії (від лат. margo (marginis) — край, межа) — примітки на полях книги.

Масові джерела — комплекси джерел, що характеризуються певною повторюваністю, типовістю і однорідністю вміщуваної в них інформації.

Машиночитаний документ (від лат. machina — пристрій, знаряддя, споруда) — закодований документ (магнітний диск, магнітна стрічка, перфокарта, перфострічка), зміст якого може бути розшифрований за допомогою машини.

Менталітет (нім. Mentalitat, франц. mentalite від лат. mentalis — розумовий) — світосприймання, психологія, наприклад, національний менталітет.

Методика джерелознавства — система знань про методи, засоби, правила здійснення всього комплексу робіт, пов'язаних з пошуком, виявленням, відбором джерел, їх всебічним критичним аналізом, визначенням достовірності та інформаційної цінності, а також наступним використанням з метою отримання науково перевіреної, об'єктивної інформації.

Методологія джерелознавства — система теоретичних знань і наукових принципів, на основі яких формуються метод і методика джерелознавчого дослідження.

Метрологія — спеціальна історична дисципліна, яка вивчає розвиток систем мір, що існували в минулому, встановлення реального обсягу мір, розгляд їх кількісного співвідношення, відповідності сучасним метричних вимірам.

Мемуари (спогади) (франц. memoires від лат. memoria — пам'ять) — вид оповідних джерел особового походження, що створюються на основі зафіксованих у пам'яті авторів вражень про події, учасниками чи свідками яких вони були.

Мініатюра (франц. miniature від лат. minium — кіновар або сурик) — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру на дереві, металі, порцеляні, папері, що потребує витонченої техніки виконання. Мініатюрою називають також живописні зображення, шо прикрашали та ілюстрували середньовічні рукописні книжки у вигляді заставок або на всю сторінку.

Мозаїка (франц. mosaique від лат. musivum, буквально — присвячене музам) — сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природних каменів, смальти, керамічних плиток.

Монументальне мистецтво (лат. monumentalis від monco — нагадую) — вид образотворчого мистецтва, розрахований на масове сприйнятті в ансамблі з архітектурою чи природним оточенням. Монументальне мистецтво поєднує архітектурні та скульптурні монументи й пам'ятники на плошах і вулицях, настінні розписи (монументальний живопис) тощо.

Н

Неф — простір між двома рядами вертикальних опор в інтер'єрі базилікальних храмів; витягнуте у довжину культове приміщення (або частина його), відокремлене рядом колон. Інша назва — Нава.

Нумізматика (лат. numisma — монета від грец. vouiouot) — спеціальна історична дисципліна, що вивчає монети, монетне виробництво, історію грошового обігу та техніку монетної справи, методи їх використання як джерела.

О

Об'єкт (від лат. objectus — предмет) — 1) Зовнішній світ, що існує поза нами, незалежно від нашої свідомості і є предметом пізнання, практичної дії суб'єкта. 2) Одне з основних понять теорії науки, у тому числі джерелознавства.

Ономастика (від грец. ovouoc — ім'я, назва) — спеціальна історична дисципліна, шо вивчає власні імена, їх походження, структуру і тлумачення у взаємозв'язку з історичним процесом.

Онтологія (від грец. ov (ovroc,) — єство і Хоуос, — слово, вчення) — розділ філософії, вчення про буття, що досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірності.

Ордер (нім. Order, франц. ordre від лат. ordo — ряд, порядок) — документ, шо містить наказ, розпорядження державного органу про вчинення тих чи інших дій.