Розділ «Термінологічний словник»

Класифікація джерел (від лат. classis — розряд та ficatio від facio — роблю) — поділ всієї маси джерел на групи за певною суттєвою спільною ознакою, характерною для кожної групи.

Кластерний аналіз — поділ джерел на різні класи (групи, кластери, таксони), кількісний і якісний склад яких встановлюються дослідником під час аналізу джерел.

Клейноди — відзнаки та атрибути влади української козацької старшини XVI-XVIII ст.

Кліше (франц. cliche — відбиток) — форма високого друку, що застосовується для поліграфічного відтворення ілюстрацій.

Коднкологія (від лат. codex — книга) — наукова дисципліна, шо вивчає рукописні книги.

Компіляція (лат. compilatio — крадіжка, грабіж від compilo — грабую) — 1) Метод створення літописних пам'яток, що складалися з уривків різних літописів (літописна компіляція). 2) Неоригинальна, несамостійна наукова чи літературна праця, побудована на використанні чужих творів.

Компути (від лат. computo — обчислюю) — переписи дворів козаків з відомостями про їхнє майнове становище, проходження військової служби.

Конвенціональні джерела (від лат. conventio — угода) — джерела умовних позначень (ноти, знаки математичної, хімічної, фізичної символіки та ін.).

Контамінація (від лат. contaminatio — змішування) — поєднання текстів різних редакцій одного й того самого твору.

Конха — напівкупольне склепіння архітектурної споруди, шо перекриває апсиду.

Криптонім — літера або літери, які замість підписів ставлять іноді автори під своїми творами.

Критерій — мірило для визначення, оцінки предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Купол — просторова несуча конструкція опуклого покриття круглої, еліптичної або багатокутної у плані споруди. Інша назва — Баня.

Л

Латентна джерельна інформація — прихована (закрита) джерельна інформація.

Лінгвістичні джерела (від лат. lingua — мова) — один із видів вербальних джерел, пам'ятки мови.

Літописи — вид наративних джерел, характерною особливістю яких є описання подій у хронологічній послідовності.

Логічна критика — вид джерелознавчої критики, що полягає у перевірці достовірності джерела шляхом зівставлення вміщеної у ньому інформації з об'єктивною логікою розвитку історичних подій.

Люстрації — періодичні описи державних маєтків, міст, замків, які проводились у Речі Посполитій упродовж XVI—XVII ст. з метою оцінки господарсько-фінансового стану королівських маєтностей для встановлення державного податку — кварти.

М