Розділ 4 ЛІНГВІСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА

2. У чому полягає специфіка кодування інформації в лінгвістичних джерелах?

3. Які існують основні групи лінгвістичних джерел?

4. Розкрийте джерельне значення антропоніміє.

5. З'ясуйте роль топонімів у вивченні етногенезу українського народу.

6. У чому полягає значення слів чужоземного походження для вивчення історії України?

Бібліографічні посилання

1. Ажинюк Б. Українські власні назви (антропоніми й топоніми) в англійському написанні //Мовознавство. 1993. № І; Антропонимика. Москва, 1970; Белецкий А. Лексикология и теория языкознания: (Ономастика). Киев, 1972; Борисюк І. Історія розвитку найдавніших українських назв професій // Київська старовина. 2000. № 4 (334); Восточнославянская ономастика. Москва, 1972; Етимологічний словник української мови: В 7 т. Київ, 1982; Железняк І. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. Київ, 1981; Историческая ономастика. Москва, 1977; Карпенко Ю. Названия звездного неба. Москва, 1985; Карпенко Ю. Реєстр Війська Запорізького і проблема постання українських прізвищ //Питання історичної ономастики України. Київ, 1994; Карпенко Ю. Теоретичні засади розмежування власних і загальних назв //Мовознавство. 1975. № 4; Масейко Л. Українські імена і прізвища. Київ, 1990; Ономастика. Київ, 1966; Отін Є. Гідроніми Східної України. Київ, 1977; Питання історичної ономастики України. Київ, 1994; Півторак Г. Власні імена людей у Київській Русі //Культура слова. Київ, 1982. Вип. 23; Редько Ю. Довідник українських прізвищ. Київ, 1969; Редько Ю. Сучасні українські прізвища. Київ, 1966; Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей. Київ, 1996; Худаш М. З історії української антропонімії. Київ, 1977; Худаш М. Лексика українських ділових документів кінця XVI — початку XVII ст. Київ, 1961

2. Никонов В. Имя и общество. Москва, 1979. С. 47.

3. Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей. Словник-довідник. Київ, 1996. С. 7-9.

4. Чучка П. Антропонімія Закарпаття. Ужгород, 1970.